2020 рік

Я, як маленька мураха,
Маю свій план в голові.
Жити у світі Аллаха
Треба, допоки живі.

Не залишати на завтра,
Завтра вже може не буть.
Різні дороги та мантра
Кожному сенс віднайдуть.

Я, архітектор мураха,
Хочу змінити цей світ.
Може й маленька комаха
Та в мені сталь і граніт.

Кроки, слова та ідеї
Можуть зламати цю гру.
Я не іду в Прометеї,
Але за правду помру.

Я не бандит та стріляю,
Рима - це зброя моя.
Не терорист, підриваю,
Є вибухівка своя.

Я підриваю словами
Ваші тепленькі міста.
Можу Вас знищить рядками,
Ви вже забули Христа.

Крісло, машина та влада.
«Лялька», квартира, свій дім.
Потім і рада, і зрада,
Знову собі та своїм.

Ми ж як мурахи - маленькі,
Хочемо бачити змін.
Але у влади - старенькі
Та ті, хто робить уклін.

Прийде ще час, любі друзі,
Голови піку знайдуть.
Я не плекаю ілюзій,
Нас ще не раз продадуть.

Тільки маленька мураха
Буде нести вправно хрест.
З'їли героїв комахи,
Інші забули протест.

Я, не герой визволитель
І не пихатий монарх.
Віри і правди хранитель,
Чесний та гордий, мурах!

Автор: Олександр Рубець

28.12.2020

Натхненні пари, сесії, екзамен.
Все промайнуло і я тепер магістр.
За все це вдячний Сумському НАУ,
Де кожен педагог має сотні іскр.

Виховують вони найкращі кадри.
Аграрний бізнес в області за Вами.
Немає друзів лютої Касандри,
Є тільки праця та врожай роками.

Політики великі - також СНАУ.
Гордість області, яка іде від Вас!
В цю мить заговорю їх голосами:
«Ми всі неначе стіни - Ви наш каркас!»

Нехай надалі колесо кружляє,
А завтра інші вже навчатись будуть
В аграрному, Сумському, вальс заграє,
Такі як я ніколи не забудуть

Натхненні пари, сесії, екзамен.
Все промайнуло і я тепер магістр.
За все це вдячний Сумському НАУ,
Де кожен педагог має сотні іскр!

Автор: Олександр Рубець

Сьогодні, декілька годин тому, я успішно захистив магістерську роботу в Сумському національному аграрному університеті на Інженерно-технологічному факультеті за спеціальністю 208 Агроінженерія. Я з гордістю можу сказати як факт дві речі! Перша - Я офіційно з повною вищою освітою(захистився на відмінно) і тепер для мене відкриваються нові двері(але про це поки що не будемо). Друга - Сумський НАУ, 100%, якщо не найкращий, то один з найкращих вишів України! Я дуже радий, що доля дала мені тільки найкращих наставників на моєму життєвому шляху і звичайно велику роль відіграв Сумський аграрний університет, де навчалося дуже багато культових персон нашого краю, в тому числі є і Народний депутат України - Максим Васильович Гузенко! Щиро дякую всім працівникам цього університету та вітаю Вас всіх з наступаючим новим роком та Різдвом хрестовим. Бажаю Вам міцного здоров'я, успіхів у Вашій нелегкій праці! Добра та миру Вам дорогі мої наставники!

P.S. До моїх привітань приєднується вся РМХ 1901!

18.12.2020

Я живу наче сокіл,
Дивлюся на гори
У душі моїй спокій,
Я рухаюсь вгору.
Не пихатий, не гордий,
Ніс не дивиться вверх.
Я можливо не модний
Та стежина наверх.
Без образ можна жити,
Позабути табу
Та людей рятувати,
Зупинивши злобу.
Як провалиться пекло,
Тоді зникне і рай.
Це гармонії русло,
Але також наш край.
Кожен рік, кожен місяць,
Чортів більше стає.
Поміж ратиць і китиць
Один праведник є.
Неважливі купюри,
Він не хоче монет.
Але іншим фігурам,
Все ж зламали хребет.
Нам за правду - решітка,
А за ними закон,
На руках чорна мітка,
Бо з них кожен дракон.
Убиваєш дракона
І тепер ти дракон.
Не тобі заборона,
Та старий Вавілон.
Ти продав свою думку,
Своїх друзів забув.
Хоча вчора на кухні
Ти їх бачив та чув.
Ти продався за бакси,
Гучі, Мерс, Феррарі.
Ролекси, дві подруги,
Свій літак, Маямі.
Повільно деградуєш,
Забувши про цей світ
Будинок позитиву
На evil hunter street.
Сьогодні, або завтра,
Позбавлять тебе волі.
Яскраво світить vatra,
Прийде новий «воїн».
І знову все по колу,
Драконом став герой.
Побачивши всю силу,
Тепер і він король.
Ненавиджу брехливих,
Хто воїнів продав.
Хто людям посміхався,
Але нахабно крав.
Хто кожен день за дурнів
Тримав увесь народ.
Знайшов себе він в урні,
Відкрив брехливий рот.
Про честь і благодійність
Туману напустив.
А потім закордоном
Славетно відпочив.
Сміявся з нас і знову,
У кріслі свин засів.
Всім говорив про мову,
Не чувши голосів.
Як робот, про закони
Повторював весь час.
Хоча - це заборони
Не в нього, а для нас!
Не він без грошей, голий,
Не він ледь-ледь живий.
Не він старий та хворий,
Але він діловий.
Мерзотник при параді,
Жадібний та підлий.
А сила тільки в правді
І цей дракон вже блідий.
А я тримаю марку
І довго вже пишу.
В руці порожній аркуш,
Де правду опишу.
В душі Ярмак та LIA.
Вони не продають
Свою країну, мрію,
А гордо тут живуть.
Я також гордий жити
В країні Кобзаря.
Завжди буду любити
Свій дім, а не царя.
Тримаю вправно зброю,
Слова - мій автомат.
Не здамся їм без бою...
Я новий, Ваш, солдат!

Автор: Олександр Рубець

12.12.2020

Ми з тобою мій друже - єдині,
Всі країни футбол об'єднав.
В полі швидко минають хвилини,
Зрозуміють мене, ті, хто грав.

Як же файно голи забивати,
Пасувати, ловити м'ячі.
Дуже круто, що я можу грати,
Не потрібні мені глядачі.

Усі разом футболом єдині,
Не існує в цій грі протиріч.
Ми в великій, футбольній родині
І живемо у ній пліч-о-пліч.

Ти підтримуєш Барсу чи Лестер,
А можливо Динамо, Мілан.
Я ж з дитинства топлю за Манчестер,
Небезпечний, червоний капкан.

Ми суперники тільки на полі
І у всіх нас одні відчуття.
Ми не хочемо жити в неволі,
А футбол - це частина життя!

Автор: Олександр Рубець

10.12.2020

Я стою на перекрёстке,
Смотрит яро адский пёс.
Мы когда-то все мечтали,
Стать Big Very, Rich Boss.

Кто мечту свою исполнил,
Кто-то лишь за ней идёт.
Если кто-то всё испортил,
Его цербер заберёт.

У меня же снова драка,
Ангел с демоном шумят.
Душу рвут, я как собака,
В их ошейник жёстко взят.

Нужно снова с ними драться,
Я же тигр, я водолей.
Ты меня будешь бояться,
Ведь мой взгляд ножа острей.

И когда срывает крышу,
Знай, что всё твоя вина.
Я тебя, крысёныш вижу,
Не поможет сатана.

Ведь во мне живут упрямо,
Рай и ад в одном бойце.
Разжигают душу, пламя.
Совесть берегут в лице.

Что-же делать, что-же делать?
Что-же делать, как мне быть?
За спиной смеётся челядь,
Что в глаза хочет любить.

Подойдут ещё два метра,
Палец мой нажмёт курок.
Видел я дорогу ветра,
Кто за ветром - тот щенок.

Ненавижу лживых, подлых,
Тех, кто лик обрёл чужой.
Хейтер точно не расчетлив,
Только мерзкий и смешной.

Променял свободу слова
И продал свою мечту.
Он позор своего дома,
Так давай на чистоту!

Если говоришь - то делай,
Если нет, то не болтай.
Ты себя сначала сделай,
А потом других ругай.

Только правда тут иная,
Если сделаешь себя.
Ты не будешь тратить время,
Что бы утопить меня.

Что-же делать, что-же делать?
Что-же делать, как мне быть....

Автор: Олександр Рубець

05.12.2020

Напиши мне три слова родная,
Ты же знаешь то, как я страдаю.
Ты же знаешь как сильно влюбился,
Но в любви своей я заблудился.

Без тебя не могу спать я ночью,
Разрывает всю душу на клочья.
Убивает меня, но так тихо,
Расскажи мне, ну где найти выход?

Каждый день я тебе изменяю,
Но как жить без тебя - я не знаю.
Как узнать своей жизни дорогу,
Удалить всю печаль и тревогу?

Каждый день поднимаюсь, не трушу.
Берегу своё сердце и душу.
Всё шагаю вперёд понемногу,
Но судьба вся известна лишь Богу.

Каждый день говорю миру правду,
Но не знаю, а где буду завтра?
Я не дам, что б меня изменили,
А такого любили, ценили.

Я продамся и рот свой закрою -
Когда буду лежать под землёю.
Знаю, пишутся книги, страницы
И в истории жизни таблицы.

Я когда-то в учебниках буду,
Хотя может меня и забудут.
Написать хочу сразу три тома.
Все огромного смысла, объёма.

Все насыщены сутью, моралью,
Не закрыты печальной вуалью.
Где педаль только газ, но не тормоз,
Вы услышите мой и Ваш голос.

Голос правды, любви, голос чести,
Без упрёков, нытья, чувства мести.
Без обиды стою у истоков,
В мире, где миллионы пороков.

В мире лжи, где отнюдь не обманщик
Сердце бьёт, как стучит барабанщик.
В мире слабости, трусости, боли,
Где играют все разные роли.

Я мечту свою нежно так грею,
Знаю выйдет, всё точно сумею.
Ты когда-то ведь тоже вернёшься,
Мне так мило вдали улыбнёшься.

А сейчас нужно жить и бороться,
Пока пульс резко не оборвётся.
Превратившись лишь в горсточки пыли,
Будет жить тот, кого не забыли.

Автор: Олександр Рубець

28.11.2020

Я из города лжи и страдания,
Я из города страха, воров
Я из мест, где в почёте свидания,
Правда только в бараке ментов.

Где бухают и сразу же коляться,
Где дерутся за взятку друзья.
Здесь ещё, Слава Господу, моляться,
Но вдали слышен выстрел ружья.

Запах серы витает повсюду,
Вперемешку с каким-то дерьмом.
Я сучат никогда не забуду,
Буду их убивать перед сном.

Автор: Олександр Рубець

25.11.2020

И только мы - ты, да я,
Стоим у истоков целого мира.
Ведь в пространстве бытия
Нет чинов, нет купюр и нет кумиров.

Там нет нолей и плюсов,
Пропали признания лживой любви.
Без шестёрок и тузов
Ты понимаешь - это где-то вдали.

В коридорах яркий свет,
Но это не конец, а лишь начало.
Я не умер - я поэт
И даже гетто меня не сломало.

Я знаю чего хочу
И сколько на это нужно трудиться.
В двери сначала стучу...,
Заперто? Можно с ноги приложиться!

Бьют со спины? - бью с локтя!
И с каждым днём, я всё выше и выше.
Хейтер не стоит меня,
Это лишь значит, что он просто ниже.

После любого стиха,
Снова вопрос на лице: Что же дальше?
Покорить город греха?
Нет! - Побороть поколение фальши!

Автор: Олександр Рубець

24.11.2020

Ти за вікном...,
Мене цілуєш, обіймаєш перед сном.
А я тобі...,
Так у коханні клявся, в радості, журбі.

Пробач мені...,
Та нам не бути разом у святій війні.
Це не любов...,
Бо хто кохав, той буде разом знов і знов.

Я далі йду....,
Собі дівчину іншу, кращую знайду.
Тебе забув...,
Неначе знову в річку роздумів пірнув.

Приспів:
Кохання ти моє, кохання яснеє,
Допоможи знайти життя прекраснеє.
Знайти свою любов, в житті безсмертним буть,
Але ніколи і нікого не забуть!

Не покохай,
Щоб не ламали серце, довели у рай.
У грудях біль,
Але не ти моя, а інша в серці ціль.

Бо на Землі
Лише любов свята, а інші наче в злі.
І ти моя,
Для тебе вірш, для тебе пісня солов'я.

Це не фінал,
Лише початок, кожен з нас оригінал.
Моя любов,
Молюсь тобі я знов і знов...

Приспів:
Кохання ти моє, кохання яснеє,
Допоможи знайти життя прекраснеє.
Знайти свою любов, в житті безсмертним буть,
Але ніколи і нікого не забуть!

Автор: Олександр Рубець

20.11.2020

Две тыщи двадцатый проходит в надежде,
За шею корона нас жмёт.
И вы не спешите, салатик доешьте,
Год крысы окончил свой счёт.

Вы ёлки в лесу не рубите, купите,
Жалейте природу свою.
Вы Деда Мороза бухнуть позовите,
А я без сто грамм запою.

Сосна неживая, стоит оливьешка
Часы скоро полночь пробьют.
И где-то ещё остывает пюрешка,
Но жаль до неё не дойдут.

Включаю каналы, а там те же лица,
С экрана всё то же поют.
Ведь нам, чтоб прожить - до тридцатки учится,
А те миллионы гребут.

Страна погружается вольною птицей
В мир песен, без слуха певцов.
Где каждый стремиться прикрыться столицей,
Отдаться за пару мультов.

Они продают свою честь, свои нравы,
Они позабыли свой дом.
Из них половина - как бублик дырявы,
Других нужно сразу в дурдом.

Ведь им конкуренты на звёздном Олимпе,
Лишь те, кто страну продают.
У каждого свет излучается с нимба,
Нам их «небеса» отдают.

Чиновники, судьи, смерть в белых халатах
И бизнес нас давит ногой.
Когда речь идёт об убитых солдатах,
Тогда волонтёров долой!

Ведь эти шакалы, где смерти и пули,
Где наших загнали в котлы.
Они на войне, не бойцы хайпонули,
Вот это и правда ХОХЛЫ!

Где совесть - там яма, где деньги - там гниды,
Не все, но увы большинство!
А им не нужны старики, инвалиды,
Плевать что у нас Рождество.

Ведь им бы деньгами карманы набиты,
А смерть чья-то - это добро.
Они у страны, у своей, паразиты
Берут, что-бы было зеро.

У них все рабы, нас так низко склонили,
Страну превратив в казино.
Отдали мы всё, даже то, что любили,
А это уже не смешно...

Тот проданный Крым, та войнушка в Донбассе
И здесь олигарх не при чём?
Он мог всё закончить одним щелчком пальцев,
Но нет, там сжигают огнём...

Обёртка в погонах, внутри кусок ShitА
Не трогают дядю с баблом.
Они же Красавцы, они же Элита!
А деда вязали втроём.

Как много людей, что достойны по праву
Всю мерзость на правду сменить.
Одним только - эти дела не по нраву,
Других не хотят допустить.

И так мы живём, где таланты убили,
А кто-то уже за бугром.
Но тех кто выходит на верх - окружили,
Уроды своим большинством.

Где есть один умный - три глупых найдётся,
Увы, они держат страну.
Ведь если один за нас с Вами дерётся,
То трое разграбят казну.

Из самой богатой страны континента,
Стали беднее Зимбабве!
Всё это наследие шага, сегмента,
Снова на новые грабли!

Автор: Олександр Рубець

18.11.2020

Це мій голос, мої крила та вільна мрія,
Українцем народився, радо тут живу.
У когось за совком лишилась ностальгія,
А я тримаю гордо козацьку булаву.

Тече Дніпро, гримить Донбас - ми вільна сила
І Карпати височіють наче гордий стяг.
Колись княгиня Ольга Русь перехрестила,
Ми скинули тотеми та вибили варяг.

Нас Батьківщина-Мати всіх охороняє,
А у окопах хлопці сон вправно бережуть.
В наших душах, зерно свободи проростає,
Країну підіймемо, а діти збережуть!

Люблю свої поля, свої ліси та гори,
Смачненьке сало та дівчат, що чорноброві.
У нас є Крим і дуже тепле Чорне море,
Окремо віддам шану Українській Мові!

Автор: Олександр Рубець

Шановні жителі Роменщини та всієї України! Я вітаю Вас, сьогодні, з цим чудовим святом - Днем української писемності та мови. Я, як поет Роменського краю, маю відношення до цього свята, як і кожен житель нашої Великої країни! Ми любимо цю країну і цінуємо її традиції, релігію, державні свята та звичайно рідну, співучу, солов'їну мову! У нас вільна, демократична країна і Ми маємо на своїй території безліч інших національних меншин, які можуть вільно святкувати свої свята, молитися своєму Богу, зберігати свої традиції та говорити своєю мовою, але державна мова одна і так повинно залишатися назавжди! За нашу мову загинуло багато діячів культури, в тому числі є уродженці Ромен та Роменського району. Давайте в цей святковий День, віддамо їм шану та перечитаємо НАШІ твори, послухаємо НАШУ музику, переглянемо НАШІ картини, кінокартини та великі моменти світового тріумфу рідної Батьківщини. Ми - Українці й цими двома словами ми повинні бути гордими, бо МИ - УКРАЇНЦІ! Годі їздити закордон, говорити як все погано та поливати брудом владу... Почнімо з себе! Нумо зробимо нашу країну привітною, усміхненою, чистою, справедливою та культурно-привабливою для Всіх країн світу! Зі святом Вас, любі мої Українці!
Слава Україні!

Фото: Володимир Чмут

09.11.2020

Кожен день покидають країну
Сини, дочки своєї Землі.
Забувають свою Батьківщину,
Заробляють собі мозолі.

Але я не продам Україну,
Буду воїном правди завжди.
Не міняють вербу та калину
За шмат хліба та склянку води...

Не покину своє рідне місто,
Не забуду Шевченківський парк.
Тут каштани і зовсім не тісно,
А в дворах навіть свій автопарк.

У Ромена історія довга,
Її славі немає кінця
Наші люди так вірять у Бога,
Що завжди прославляють творця.

Я це місто кохаю всім серцем.
Земля вільних та добрих людей.
І не хочу десь бути чужинцем,
Де я просто один із юдей.

Ця країна прекрасна та мила,
Але люди її продають.
Хоча б дайте розправити крила...,
Бо свої, як невігласи б'ють.

Не так клята Орда та Росія,
Не страшні нам ковід та чума.
Розгребли по руках Україну,
Все шукаючи винних..., дарма!

Автор: Олександр Рубець

07.11.2020

Дождь тихо стучится в окошко,
За окнами грустный ноябрь.
Блестела от капель дорожка,
Готовился к бою декабрь!

Листва опадала украдкой
И грусть на душе, будто меч.
Весь мир заболел лихорадкой,
Осенних, измученных встреч.

Любимых в толпе забываем,
Где много домов и машин.
Но сильно за ними скучаем
И каждый из Нас - не один!

Автор: Олександр Рубець

02.11.2020

Роменщина славетна,
Гетьманськая Земля.
Історія безсмертна,
Родючії поля.

Тут працьовиті люди
Та гарний урожай.
Роменців знають всюди,
Ромни - чарівний край!

Ми спадщина козацтва,
Ми нова, рідна січ.
Всі разом проти рабства,
З народом пліч-о-пліч.

Наш Гетьман - Калнишевський,
За ним потрібно йти!
У нас є дух козацький,
Роменщина - це ти!

Автор: Олександр Рубець

13.10.2020

Уроки, пари та журнали,
Любов до праці в вас жива.
Ви нас ріднесенькі навчали,
Ми пам'ятаєм ті слова:

«Щоб були чесні в світі діти,
Країни дочки та сини.
Ми хочемо за Вас радіти,
Життя - ріка, а ви човни!

Не дайте нам за вас сивіти,
Не змусьте червоніти нас.
Ви всі чиїсь, та наші діти...»
І тут задумався весь клас.

Життя іде, ми пам'ятаєм,
Всю Вашу мудрість, ті слова.
Зі святом рідні Вас вітаєм,
Вам наша шана вікова!

Автор: Олександр Рубець

04.10.2020

Ты красивая милая, нежная,
А глаза - океаны безбрежные.
Ты ревнивая, стройная, гордая,
Но такая, как ветер свободная.

Я любуюсь тобой и закатами,
Что когда-то мне были проклятыми.
Ты к груди моей нежно прижалася,
А на небе луна восхищалася.

И сады улыбались со скверами,
Идеальна душой и манерами.
Ты мечтательна, мудрая, верная
И хозяюшка просто примерная.

Не видал я на свете другой такой,
А на сердце теперь позабыт покой.
За тебя люди Господу молятся,
Я влюбился... и это не скроется!

Автор: Олександр Рубець

28.09.2020

У вікні засвітилася свічка,
А у другому мріє лампада.
Навіть мить в цьому світі не вічна,
Не врятують ні гроші, ні влада.

І у небо, як сокіл злітає
Вічна юність курсанта країни.
Синє небо собі забирає
Наших кращих дітей України.

А десь мати стоїть на колінах,
Біля неї заплаканий тато.
Їх життя теж висить на хвилинах,
Вони хочуть за сином злітати.

Та немає до нього адреси
І закрилася смуга для зльоту.
Не повернеться син їх із рейсу,
І назад вже не буде відльоту.

Автор: Олександр Рубець

26.09.2020

Я іду кожен ранок по місту,
Посміхаються парки та сквери.
Подолали дорогу тернисту,
Тільки ми у Ромнах режисери.

Ми знімаємо фільм про природу,
Постанову вночі про манери.
Та цураємось нашого роду
І спілкуємось наче химери.

Але я бачу світле майбутнє,
У яке наше місто рушає.
Де дитяче життя незабутнє,
Де футбольна родина засяє.

П'єдестал світової арени,
Співаки, що країна вся знає.
Винахідливі, мудрі учені
Наших авторів світ ще пізнає.

Ми маленька та горда родина,
Ми каштанами з Києвом схожі.
Кожен знає, Ромни - Україна!
І що люди прекрасні та гожі.

Автор: Олександр Рубець

З днем міста мої дорогі Роменці! Хай кожен день, наше з Вами місто, дарує нам незабутні та яскраві враження. Ми любимо наш рідний край і хочемо з кожним днем ставати кращими. Наше місто починається з кожного із нас! Охайні вулиці, чисті парки та сквери, усмішки на обличчях здорових та радісних людей. Це все наше місто і тільки нам робити його кращим. Ромни - це кожен із нас! Ромни - це ти!

15.09.2020

Я тебя зову, а ты молчишь.
И молчишь не просто, а на зло.
Но когда проблемы - позвонишь,
Чтоб услышать голос мой, алло.

Я на чай зову, а ты кричишь.
Всё твердишь, что я принёс лишь боль.
Может ты хоть раз не возразишь,
Может хватит сыпать в рану соль?

Нет? Ну ладно, значит я уйду,
К чёрту эту порванную нить!
Хватит продавать свою мечту
И тебя во всю боготворить.

Не Мадонна, Тэтчер, Жанна д'Арк,
Клеопатра иль Коко Шанель.
Ты невзрачна как Портлендский парк,
Почему же строишь топ-модель?

Почему я бегал за тобой?
Видно всё давно - ты не моя.
Я конечно может не плейбой
И далече мне до короля.

Разные и мыслей, и душой,
В будущем по-разному живём.
Я иду всё дальше за мечтой,
Ты живёшь лишь наступившим днём.

Всё же ты красива и стройна,
Только в каждого своя ступень.
И любовь ещё одна война,
Но увы - не ты моя мишень.

Автор: Олександр Рубець

02.08.2020

Разобьётся об острые скалы,
Наше эхо в порыве любви.
Но друг-другу не всё мы сказали,
Сняв все лживые маски свои.

Позабыв, как когда-то украдкой,
Мы боялись сказать о любви.
А теперь, после ягоды сладкой
Моё сердце от яда в крови.

Ты принцесса, ты вольная птица,
Ну, а я позабыл свой маршрут.
Вижу очень красивые лица,
Но к тебе всё же ноги несут.

Не забыть мне твой облик и ласку,
Не забыть сладкий твой аромат.
Я хотел бы надеть снова маску
И тебя в первый раз повстречать.

Но мы время порой лишь теряем,
А от лжи погибаем душой.
И людей как трамваи встречаем,
Называя всё это судьбой.

Автор: Олександр Рубець

26.07.2020

Мечтай¸ иди за целью,
Ты мёртвый, но живой.
Я знаю, за метелью
Нас райский ждёт покой.

Прекрасный, мирный, чистый,
Где все и всем друзья.
Сейчас наш путь тернистый,
Но это всё не зря.

Ты можешь быть любимым,
Успешным и простым.
Душою добрым, милым,
Навеки боевым.

И песнями воспетый,
На голове венец.
Под грохоты столетий,
Тебя создал Отец.

Не упусти дорогу,
Пройди её сполна.
Забудь свою тревогу,
Ведь жизнь твоя одна!

Автор: Олександр Рубець

13.07.2020

Щиро вітаю Українців з Днем Конституції та Днем Молоді!

Ми молодь, ми рушійна сила
Всі разом до майбутнього йдемо.
І не лякає нас могила,
Лякає лиш цей світ, де живемо.

Об'єднавшись - побудуємо
Країну, де живемо ти і я.
Новий світ ми намалюємо,
Та тільки тут, де є наша земля.

Де жовто-синій нас вітає,
Слово ВОЛЯ лунає на устах.
Допоки нам ще сонце сяє,
Тримаємо свій незалежний шлях!

Ми молодь, ми рушійна сила,
Наш гімн великий нам дає життя.
У кожного із нас є крила,
Одне на всіх в грудях серцебиття!

Слава Україні!!!

Автор: Олександр Рубець

27.06.2020

Любить ведь нельзя в половину,
Тихонько вот так, с легонца...
Тебя ни за что не покину
И буду любить до конца!

Нельзя выбирать если любишь,
Ведь сердце страдает порой
Царицу свою не погубит
Счастливый и сильный король.

Не будет ни ссор и ни злости,
Когда рядом твой человек.
У каждого мясо и кости,
Но разный последний забег.

Поддержка бывает как воздух,
Любовь окрыляет людей.
Ты мне говоришь лишь о звёздах,
А я всё с любовью своей.

И день, когда ты в белом платье,
С улыбкой ответишь мне ДА!
Я очень счастливый на свадьбе,
Теперь мы с тобою семья!

Автор: Олександр Рубець

23.06.2020

Окончен путь, но всё же я иду,
Погасло сердце, фитиль догорел.
Грешник боится побывать в аду,
Но ад земной - никто не одолел.

И вот стою в чистилище сыром,
Где нет огня, не видно голубей.
Где лезут бес и ангел на пролом,
И нас уже не выведет Мойсей.

А чья-то жизнь - белый лист бумаги,
Кружится по ветру, влетая в грязь.
Люди стали хуже чем собаки,
Теряя человеческую связь.

И мы идём украдкой в тишину,
Рай и ад - большие перемены.
Я ведь к кому-то больше не приду,
Пылью припадут все наши сцены.

Я не хотел ведь много для себя,
Не просил, что бы врага казнили.
И может где-то есть моя судьба,
Где меня всем сердцем полюбили...

Автор: Олександр Рубець

13.06.2020

Я ведь правда тебя люблю,
Свою жизнь всю отдать готов.
Каждый день небеса молю
И иду, даже если кровь.

Мы увязли в огне грехов,
Но не трушу спуститься в ад.
Напишу сотни-две стихов
И вернусь вновь к тебе, назад.

Посмотрю по глазам... - ждала,
Это радость моя и боль.
В преисподней сгорел до тла,
Но твоя подняла любовь...

Автор: Олександр Рубець

08.06.2020

Мы гуляем и снова смеёмся,
Ярко реет любовь в тишине.
И когда мы с тобой расстаёмся,
Я от жажды сгораю в огне.

Умираю без взгляда, улыбки,
Умираю, когда тебя нет.
Мы с тобой осознали ошибки,
Когда вместе встречали рассвет.

Ни друзья, ни приятели детства,
Ни прохожие люди вдали.
От судьбы никуда нам не деться,
Мы с тобою любовь обрели.

Автор: Олександр Рубець

05.06.2020

Моя милая девушка с космоса,
Я пишу для тебя этот стих.
Мне приятно ласкать твои волосы
И гулять в переулках чужих.

Позабыв всё мирское, печальное
И по парку пройтись, вдоль реки.
Знаешь, мысли порой гениальные
Мне приходят когда мы близки.

И ведь правда, что время меняется,
И меняемся с временем мы.
Только наша любовь сохраняется,
Ещё с той необычной зимы...

Автор: Олександр Рубець

02.06.2020

Это наша страна,
Наша рідна країна.
Хай вже прийде весна
Без войны, без руины.

Это наша земля,
Ми за неї горою.
Не потрібна зима
Где готовятся к бою.

Пусть у нас будет мир
І країна єдина.
Без ножів, без сокир -
Это жизни рутина.

Мы хотим лиш добра
І навіщо ці жертви?
А для когось це гра
И как приз - наши смерти...

Автор: Олександр Рубець

30.05.2020

Ми пам'ятаємо борців за волю.
Київську Русь та козаків.
Гайдамаків, опришків долю,
Небесну сотню, січових стрільців.

І на Донбасі зла війна спіткала,
Герої всіх нас збережуть!
Нечиста сила заблукала
Та наші сни військові стережуть.

Наш ворог синій, лютий, п'яний,
А в наших душах лиш добро.
У Києві цвітуть каштани
І гучно розтікається Дніпро.

Ми будемо всі дуже-дуже раді
Коли завершиться війна.
Усі красиві, при параді
Прославимо героїв імена!

Автор: Олександр Рубець

23.05.2020

Майский дождик

А дождь барабанит в окошко,
За окнами кружится май.
На солнце блестела серёжка,
А ты мне сказала: «прощай!»

Всем сердцем хотел я вернуться,
К груди своей сильно прижать.
Но ты не смогла оглянуться,
Любовь в свою душу принять.

И вот, ты стоишь у порога,
Над пропастью, в бездне сырой.
Исчезла прямая дорога,
А я для тебя стал другой.

Ты сладко, как птичка запела,
С любовью своею ко мне.
А мне до тебя нету дела -
Виднеется дождик в окне!

Автор: Олександр Рубець

15.05.2020

На Курской дуге, под звон пуль,
В бою сорок третьего года.
В тот жаркий как пекло июль,
Убит был мой дед, воевода.

Ещё миллионы таких,
Как он, погибали в окопах.
Но много осталось живых,
Что люто рыдали у гроба.

Они хоронили друзей,
А смерть злобно в спину дышала.
И многие с криком «УБЕЙ»
С гранатой к фашистам бежали.

А в тихой избушечке мать,
У Бога, за сына просила.
От пули врага он лёг спать,
Насквозь она тело пробила.

Фашисты взрывали мосты,
Людей избивали до смерти
А после виднелись кресты
И так каждый день в круговерти.

Как долго же ждали тот миг
И вот в сорок пятом свершилось.
В маю наш соперник поник,
Победа! Как будто приснилось...

И вот в этот день юбилей,
Стоят у огня ветераны
Ах сколько же было смертей,
Мы чтим вашу боль, ваши раны.

Не нужно нам больше войны,
Не нужно её очертаний
Мы ради детей жить должны....
Без боли, без лжи, без страданий.

Автор: Олександр Рубець

08.05.2020

Наше сердце стучит,
Наше сердце поёт.
Наши годы летят,
Наше время идёт.

Мы боимся упасть,
Но летаем вдвоём.
На двоих одна страсть,
За неё и умрём.

Жизнь дана для любви,
Власть и деньги как пыль.
Ты её проживи
И создай жизни-фильм.

Я хочу что-бы дочь,
Я хочу что-бы сын.
Были нами точь-в-точь,
Продолженье седин.

Мир прекрасен всегда
И в шагах сотни миль.
На планете Земля,
Ещё длится наш фильм.

Наше сердце стучит,
Наше сердце поёт.
Наши годы летят,
Наше время идёт...

Автор: Олександр Рубець

07.05.2020

Таке життя настало,
Когось ламає доза.
Мене це так дістало,
Є світова загроза.

Ми швидко деградуєм,
А підлітки найшвидше.
Куди все шлях будуєм,
Копаючи ще глибше?

Як свято - то горілка,
Напившись ще й запалим.
А потім п'яна бійка,
Все це не буде вдалим.

Хтось вранці п'є по чарці,
По п'ятдесят на груди.
А потім в вишиванці
Країну топлять, юди.

А я прокинусь вранці,
Від грудей по п'ятдесят.
Для них усі ми бранці
І у нас нема що брать.

Не упаде корона,
Я воїн України.
Стражденним - допомога
Та геть усі руїни.

У кожному з нас правда,
У кожному є воля.
Я патріот назавжди
І це є моя доля.

Давайте об'єднаймось
І станемо всі фронтом.
Ми разом розберемось
Із цим дешевим понтом.

Давайте рятувати
Країну з суїциду.
Набридло вже страждати
Від змія геноциду.

Тільки успішна молодь
У рідній Україні.
Країну кращу зробить
І не продасть в чужині.

Автор: Олександр Рубець

02.05.2020

Кожен день як скажений,
Мої очі болять.
Цілу ніч навіжений -
Та не хочеться спать.

Це для мене як кара...,
День за ніч, ніч за день.
Зійшла чорная хмара
І не чутно пісень.

В голові вірші, проза,
В серці жаль та любов.
Є життєва загроза
Та тебе я знайшов.

Кожен день тільки правду,
Не покину свій шлях.
Я ненавиджу зраду,
Подолав увесь страх.

Я ненавиджу бісів,
А вони є кругом.
Я давав сотні шансів
І не бив батогом.

Хто я є на планеті?
Грішник, може святий?
Не цікаві сюжети...,
Але дух ще живий!

І не хочу я німбу,
А до пекла не йду.
За правдиву хворобу
Я до прірви дійду.

Автор: Олександр Рубець

30.04.2020

"История любви"

Ты увидишь меня,
Улыбнёшься игриво.
И ценя каждый день,
Проживаешь красиво.
На улыбку смотрю
И от счастья безумный
Для тебя я пою,
В голове ветер шумный.
Сколько слов про любовь,
Сколько песен наивных.
Моя лютая кровь
В венах скачет активно.

И пускай всё не то, и пускай все не те.
Я скандирую вновь, я пою про любовь,
Что я жду одного, а точнее одну
Сколько лет уже жду, но к мечте всё иду.

Светлый лучик Земли,
На тебе вдруг сошёлся.
К душам путь не нашли,
Ножик сердцу пришёлся.
Ты мне резала грудь,
Ты мне рвала запястье.
Мне тебя ни вернуть,
Ни забыть наше счастье.
Сколько слов про любовь,
Сколько песен наивных.
Моя лютая кровь
В венах скачет активно.

И пускай всё не то, и пускай все не те.
Я скандирую вновь, я пою про любовь,
Что я жду одного, а точнее одну
Сколько лет уже жду, но к мечте всё иду.

Вот ты снова идёшь,
И мы в шаге от рая.
Поцелуя всё ждёшь,
В голове представляя.
Как мы вместе идём,
Нас с тобою венчают.
Навсегда лишь вдвоём,
Все вокруг поздравляют.
Сколько слов про любовь,
Сколько песен наивных.
Моя лютая кровь
В венах скачет активно.

И пускай всё не то, и пускай все не те.
Я скандирую вновь, я пою про любовь,
Что я жду одного, а точнее одну
Сколько лет уже жду, но к мечте всё иду.

Может это стрельба,
Может карты совпали.
Всё решила судьба,
Мы в кровати лежали.
Я не спал эту ночь,
И спать скоро не лягу.
Ведь я сына хочу
И дочурку стилягу.
Сколько слов про любовь,
Сколько песен наивных.
Моя лютая кровь
В венах скачет активно.

И пускай всё не то, и пускай все не те.
Я скандирую вновь, я пою про любовь,
Что я жду одного, а точнее одну
Сколько лет уже жду, но к мечте всё иду.

Автор: Олександр Рубець

26.04.2020

Ви Україну нашу воскресіть
Не продавайте душу за кордоном.
У Бога для країни попросіть,
Щоб ми усі жили одним законом.

Потрібні справжні нам керівники
У кожне місто та село країни.
Бо зараз там лиш довгі язики,
Ті трутні, що зробили з нас руїни.

Але країну їм не віддамо.
І об'єднавшись будемо все мати.
Та знімемо з плечей своїх ярмо,
Бо вже дістало всіх їх годувати.

Бюджет міський, районний, обласний
Вже годі по кишенях розбирати.
Потрібен в керівництві людям свій,
Який не буде на народ плювати!

Автор: Олександр Рубець

25.04.2020

Я как то вышел один раз на турники,
А там сидят, спиртное глушат хулиганы.
От водки, табака - убитые зрачки,
А от иглы на их руках большие раны.

Они кричат и бьют друг друга по лицу,
А после вместе мировую распивают.
И я не знаю, что отец скажет мальцу,
Когда увидит тот, как "люди отдыхают".

Не понимаю, как так можно отдыхать,
Когда уставший еле утром выползаешь.
Ну, а потом опять по новой повторять,
Показывая всем, что глупо жизнь теряешь.

Мне жаль их жён, их девушек, но больше мам,
Они как разобраться - больше всех страдают.
Ведь плохо, когда сын по жизни лютый хам,
Но ещё хуже, когда жить другим мешает.

Пора нам вспомнить о своей родной стране.
Людей так много ищет счастье заграницей.
Мы много лет уже участвуем в войне,
Но не с другой страной, а с внутренней границей.

Автор: Олександр Рубець

22.04.2020

Мы все смеёмся не думая о завтра.
Забившись в угол прощаемся внезапно.
Идём вперёд о прошлом позабыв,
Но впереди виднеется обрыв.

Любимым обещаем что не будем пить
И точно бросим с понедельника курить.
Мы умираем молча каждый день,
Из человека превращаясь в тень.

Сегодня спортом заниматься стало лень,
А завтра в урну бросишь лживый бюллетень.
Ты раб системы, ты её слуга.
Такой, как ты нам выберет врага.

А кто по совести, по правде будет жить,
Тот здравомыслие сумеет защитить...
Не буду приклоняться королю,
Ведь честность и свободу я люблю.

И верю что таких, как я, полным-полно.
Страну нам изменить навеки суждено.
Где не воруют, с голода не мрут,
Где нет войны, лишь песни все поют.

Автор: Олександр Рубець

20.04.2020

Ты в платье синем
Ходила рядом.
Меня пленила
Влюблённым взглядом.

Я как ребёнок...,
Он вредный, шумный.
Простой тигрёнок,
Такой безумный.

Хочу победу
Одну, родную.
Её увижу
И зацелую.

Хочу тигрицу
Опасней грома.
Свою царицу,
Хозяйку дома...

Автор: Олександр Рубець

19.04.2020

Ты одна, я один,
Мы как целое двух половин.
Ты одна, я один,
А над нами навис карантин.

Ходит смерть и чума,
За углом где-то мор и война
Поглощает всё тьма -
Мне бы воздуха, мне бы тебя.

Я любовь потерял,
Но потратил года и нашёл.
Вирус нас поменял,
Сад красивый под снегом расцвел.

Умирает весь мир,
Король правит парадом смертей.
Бесконечный эфир,
Где считают погибших людей.

Ты одна, я один,
Мы как целое двух половин.
Ты одна, я один
И всё так же идёт карантин.

Автор: Олександр Рубець

15.04.2020

Мою любовь сломала,
Руками нежными.
Кричала: «Тебе мало,
Не будем прежними.»

И говорила: «Плохо»,
А я всегда молчал.
Ты слышала лишь хохот,
Я про себя кричал...

Остынь..., любовь уйди к чертям.
Я здесь..., ну а ты где-то там.
Услышь..., прошу услышь меня.
Прости..., я люблю не тебя.

Ходила в клубы ночью
И получала кайф.
Я разносил всё в клочья,
И слушал группу Чайф

А ты была пантерой,
Сбивала на повал.
Забыв свои манеры
Я в голос закричал...

Остынь..., любовь уйди к чертям.
Я здесь..., ну а ты где-то там.
Услышь..., прошу услышь меня.
Прости..., я люблю не тебя.

Автор: Олександр Рубець

14.04.2020

Взяла мене за руку -
Ми полетіли.
Забули про розлуку,
Удвох сиділи.

Ми на даху шуміли
Неначе пташки.
До ранку гомоніли
Та били чашки.

Все чай пили із медом,
Мріяли щиро.
Назавжди наше кредо:
"Кохання з миром... "

Ти поруч..., обіймаєш,
Ніжно цілуєш.
І серце завмирає
Як ти танцюєш.

Шепочеш про кохання,
Мене лоскочеш.
А скоро вже світання,
Ти йти не хочеш.

І я тебе не хочу
Ще відпускати.
Але красиві очі
Так хочуть спати.

Лиш знай одне єдине
Моя кохана.
Ти саме та дівчина... -
Душі жадана!

Автор: Олександр Рубець

05.04.2020

На день народження улюбленої матусі!

Вітаю матусю,
Тобі шість і п'ять.
Із цим ювілеєм
Дозволь привітать.
За двадцять два роки,
Що я в тебе є
Багато мороки
Життя завдає.
Це те, що я бачив,
А скільки було?
Живеш і не плачеш,
Навколо лиш зло.
Мене із сестрою
Щодня бережеш.
І біди з журбою
Від нас проженеш.
Твій янгол з тобою -
Це Ольга княжна.
Горіли тотеми,
Святилась вода.
Зламати хотіли
Твій дух вороги,
Та мозок і тіло
Його зберегли.
Ламали, ламають
Лиш зуби свої
І хай добре знають:
На зло їм - Живі!
Тебе я вітаю
Матуся моя.
Тобі проспіваю
Пісні солов'я.
Тобі пишу вірша,
Тебе обійму.
Для мене найкраща,
Всім серцем люблю!
І хай за віконцем
Лютує печаль.
У мене є сонце -
Важлива деталь.
Ти найголовніша
У мене в житті.
Душею світліша,
Живеш в доброті.
Матусю рідненька,
У день золотий
Бажаю здоров'я
І здійснення мрій!!!

Автор: Олександр Рубець

31.03.2020

Я лечу серед мрій
І назавжди лиш твій.
Подивися у очі, що в правді жили.

Нас так ділять на двох,
Правду знає лиш Бог.
Ми ж з тобою всі труднощі разом пройшли.

Ти шукаєш свій шлях,
Я у других світах.
Все так хочу до тебе - це мрія моя.

І у пам'яті сни,
Дочекався весни.
Щоб почути твій голос, твій спів солов'я.

"Невпинно так мандрували містом,
Все чекаючи щирі слова.
А зараз нами керує відстань,
І сама по собі йде сльоза.

Усі печалі забути хочу.
Тебе ніколи не відпущу.
Мене так зваблюють твої очі -
Я не хочу бачить в них дощу. "

Ти у серці одна,
А воно як стіна.
Пам'ятай, що для мене важлива сім'я.

Українська земля
І матуся моя
Все що маю у світі - це чесне ім'я.

Тільки дай мені шанс,
Напишу я романс.
Про щасливе майбутнє і наших дітей.

Я тебе так люблю
І своєю зроблю.
Притулися кохана до моїх грудей.

"Невпинно так мандрували містом,
Все чекаючи щирі слова.
А зараз нами керує відстань,
І сама по собі йде сльоза.

Усі печалі забути хочу.
Тебе ніколи не відпущу.
Мене так зваблюють твої очі -
Я не хочу бачить в них дощу. "

Автор: Олександр Рубець

29.03.2020

Наш страх - це не сила,
Кохання - не слабкість.
Брехня когось вбила,
Мовчала громадськість.

Людина просила,
Кричала: "Рятуйте!"
Спалили їй крила,
Ви біль той відчуйте.

Коли живеш просто -
На інших плювати.
Країну барвисту
Навчили вбивати.

І кожен день люди
У черзі до краю.
Навколо іуди,
А я ще кохаю.

Усі стали злими
І руки трясуться.
Все риють могили,
За гроші гризуться.

Цей світ хоче крові,
Забув він кохання.
Та тільки в любові
Життєве бажання.

Автор: Олександр Рубець

10.03.2020

Полюби мене щиро, насправді
І візьми, у свою, мою руку.
Хтось так мріє: Порш або Ауді,
А я мрію не знати розлуку.

Перемога моя, чи поразка?
Я не знаю, в душі я дитина.
Все погане пробач і будь ласка
Пам'ятай, що це наша хвилина.

Мої мрії, твої сподівання
Перекреслив назавжди той вечір.
Та я знаю - це наше кохання
І від нього не буде нам втечі.

Я кохаю тебе до нестями,
Ти це знаєш і також кохаєш.
Ми гуляємо знову ночами,
Як тоді... - ти той день пам'ятаєш?

Ми удвох стоїмо у садочку
І на це є вагома причина.
Признаюся, що хочу я дочку,
А також свою копію - сина!

Автор: Олександр Рубець

09.03.2020

Я закохався в гарний погляд,
У дивовижнеє ім'я.
Я дуже хочу бути поряд
І говорить, що ти моя.

На ранок ніжні поцілунки,
На вечір кава з молоком.
Тобі одній всі подарунки,
Для тебе світовий пролом.

Ти щастя, квітка, сонце вранці,
Ти моя посмішка, життя.
Ми точно долі ті обранці,
Які ідуть у майбуття.

Кохаю, мила, до нестями.
Цей світ надію нам дає...
А серце вже співа піснями
І сонце вранішнє встає.

Автор: Олександр Рубець

03.03.2020

Я зрозумів, що кохання болюче,
Та після тебе я біль не відчув.
Там де були ми з тобою квітучі
Я тебе бачив, але вже не чув.

Твій силует намагавсь щось сказати.
Правди немає, багато брехні.
Навіть не думай ще щось врятувати.
Наші стосунки палають в вогні.

Я не кохаю, але і не злюся.
Так буде краще, я це говорив.
Дивно лиш те, що я знову сміюся,
Наче ніколи тебе не любив.

Мій новий день вже п'яніє весною,
Серцю лиш радісні зміни несе.
Нам не зустрітися більше з журбою,
Справжнє кохання від неї спасе.

Автор: Олександр Рубець

P.S. Запомни, если разлюбил - уходи... Нельзя без любви жить...

27.02.2020

Мне двадцать два и я живой,
А значит всё в порядке.
Хотя уже давно с судьбой
Я всё играю в прятки.
Ну, а пока время бежит
В жизни другие цели.
Душа так яростно горит,
На год все повзрослели.
Кто-то уже давно ушёл,
А кто-то остаётся.
Остался в жизни лишь футбол
И друг всего добьётся.
В моей судьбе играют роль
Сестра и моя мама.
Никак не нужен алкоголь
Ведь это всё отрава.
Я не курю и не травлюсь -
Учитесь малолетки.
Ведь никогда я не сдаюсь,
И презираю клетки.
Сейчас правдивый всем посыл,
Для тех кого травили.
Я школы суть давно раскрыл -
Меня там погубили.
Свою роботу я люблю,
Когда-то здесь учился.
Тебя мой друг чуть удивлю,
Я здесь на сто раскрылся.
Мои стихи, мои шаги,
Мои первые песни.
Хоть цели так же далеки -
Мечты мои железны.
И каждый день только вперёд,
Переступлю все страхи.
Не знаю, что жизнь принесёт?
Но я рождён в рубахе.
Я ненавижу всех лжецов,
Которые с экранов.
Из себя строят ТОП бойцов,
Диванных ветеранов.
Я ненавижу когда лож
Людям съедает лица.
Ты журавля всё время ждёшь
И нет в руках синицы.
Я не люблю всех тех ребят,
Кого ЯрмаК не любит.
Мой тёска правду говорит,
Они наш мир погубят.
Но всё же правда ещё есть,
Я её представитель.
Для тех, кому ценнее честь -
Не нужен покровитель.
Свои стихи пишу в тетрадь,
Что б выставить на сайтах.
Я не могу как все молчать
И быть где-то в офсайдах.
Недавно выдал сборник свой,
В газете напечатан.
Всё это для меня впервой,
Но жизни путь я задал.
Мне двадцать два и я живой,
Хочу всё подытожить.
Пока не умер я душой,
Могу всю жизнь умножить.
Могу пройти борясь за всех,
Что б жили мы красиво.
Ведь это сделать мне не грех,
Я не живу фальшиво.
Всем в этой жизни не до нас.
Давайте делать сами.
И нужно начинать сейчас,
А не страдать мечтами.

Автор: Олександр Рубець

18.02.2020

День закоханих

У день закоханих - цілуйте
Та про кохання розкажіть.
Людей коханням пролікуйте
І тих, хто поруч бережіть.

Любіть безмежно, як востаннє,
Віддайте все своє життя.
Тільки тоді життя безкрайнє
Коли ідеш у майбуття.

Забудьте чвари та образи,
Для Вас це плюсів не дає.
Ви все відчуєте відразу,
Якщо кохання поруч є.

Автор: Олександр Рубець

14.02.2020

Минають дні, минають роки
Історія долає час.
У кожного свої тут кроки,
А слово вічне, повсякчас.

Зі словом «мама» народились,
А слово «воля» у серцях.
Мені враїнцем буть судилось
І гімн країни на устах.

Верба, калина - обереги
Та жовто-синій у сльозах.
У даль тікають всі лелеки,
Коли брат з братом на ножах.

Від Закарпаття до Луганська,
Наш схід і захід - це все Ми!
У Севастополі татари,
В Чернігові потік Десни.

Ми всі єдині, ми - нащадки
Славетних наших козаків.
Давайте, берегти ці згадки
Ще сотні, тисячі років.

У наших жилах кров гетьманська,
Князь Володимир Русь хрестив.
Коли була чума радянська -
Народ щодня життям платив.

Уже минулого сторінка
Давно позаду, але є!
В майбутнє стелиться стежинка
І Бог надію нам дає.

Автор: Олександр Рубець

13.02.2020

Я люблю твои сладкие губы.
Я люблю, когда радость в глазах.
Я люблю твои нежные руки,
Мы живём друг у друга в мечтах.

Твоё имя на век в моём сердце,
В этой жизни лишь ты мне нужна.
Уничтожив законы инерций
Позабыл я, что есть тишина.

Я всё время тебя вспоминаю,
С этой мыслью встаю и ложусь.
Очень сильно родная скучаю,
А понравится всем - не стремлюсь.

Я счастливый, я точно влюбился.
Как любил, так и буду любить.
Я же знаю, что ночью приснился,
Что-бы даже во сне защитить!

Автор: Олександр Рубець

10.02.2020

Годинник зупинився,
Манчестер весь в сльозах.
У Мюнхені розбився
З Юнайтедом літак.

Метт Басбі - гарний тренер,
Живий на радість був.
Але ввімкнувся таймер,
Багато хто заснув.

Заснув і не проснувся,
Трагедія прийшла.
Не кожен повернуся
Живим та на поля.

Історія зухвала,
Історія жива.
І через десять років
Трапляються дива.

Найкращий клуб Європи,
Де Чарльотон два голи.
Тоді ледь-ледь не трупи,
А зараз символи.

І той політ з Белграду
У пам'яті як слід.
Хоч все давно позаду,
А в серці біль та гніт.

П'ять років як пішов талант.
Країни символ, як тризуб.
Фронтмен, великий музикант,
Наш Український правдоруб.

Гурт "Скрябін" - це назавжди ти.
Про тебе думи, наші сни.
Тобі судилось відійти
Тієї лютої зими.

Слова стрілою все летять,
Ми не забудемо вірші.
Тебе немає років п'ять
А твої тексти у душі.

Автор: Олександр Рубець

02.02.2020

Невже так легко в світі жити
Коли ярмо на шиї гнеш?
Панам не хочеться служити
Та ти цього вже не збагнеш.

Коли сидів ти вік на троні,
Навіщо ще про когось дбать?
Уся земля в твоїх долонях,
А ти все хочеш убивать.

В країні жадібній, зухвалій
Тебе на шмаття роздеруть.
Якщо не маєш ти регалій -
Відразу труп, у цьому суть.

Але якщо в душі людина
Та про людей ще не забув.
Запам'ятай - ми всі родина,
А хто не з нами - той забув!

Автор: Олександр Рубець

01.02.2020

Подивися на мене кохана,
Хіба можу тебе не любить?
Ти оспівана мною, жадана.
Я без тебе не зможу прожить.

В своїх мріях я буду літати.
Над тобою, щоб сон стерегти.
На гітарі пісні вигравати.
Мою душу всю знаєш лиш ти.

Всі поразки та всі перемоги
Я пройду, коли поруч любов.
Ще з дитинства є різні дороги
Та з усіх я правдиву знайшов.

Я по ній все іду без упину.
Ти зі мною під руку пройди.
І коли мені битимуть в спину,
І коли зайдемо в нікуди.

Будь зі мною і в смуток, і в радість,
Будь зі мною в багатстві, біді.
Будь, як прийде замучена старість
Та допоки ми ще молоді...

Автор: Олександр Рубець

31.01.2020

Мокрий сніг

Мокрий сніг замітав за вікном,
Ми з оселі дивилися казку.
Наша кава в руках з молоком,
А на вулиці в сніжках поразки.

Ми сиділи годину і дві
Обійнявшися біля каміну.
Наче знову веселі, малі.
На свята все чекаєм родину.

Але час так невпинно біжить
І самі ми невдовзі родина.
Як же хочеться чесно прожить
Та у правді зростить свого сина.

Автор: Олександр Рубець

30.01.2020

Цього вірша присвячую своєму покійному батькові - Парафійнику Миколі Андрійовичу, з дня смерті якого, 29.01.2020 минуло 10 років.

На жаль тебе давно уже не стало,
Без батька виріс твій маленький син.
І часом важко на душі ставало,
Що ти не бачив тих щасливих днин.

Ти вже не знаєш як закінчив школу,
Ти не побачив в коледжі життя.
Ти і не думав, що поетом стане
Твій син маленький, копія твоя.

Я знаю тільки те, що говорили.
Ти був політик, чесний і чіткий.
Та конкуренти підло розіп'яли.
Болить у серці, сніг летить пухкий.

Ти не побачив колись свого тата,
Який з війни, із Курська не вернувсь.
У мене також батька гірка втрата,
А як би я до тебе пригорнувсь.

Летять роки, а слава не згасає,
Тебе всі люблять - місто і район.
За тебе кожен тільки гарне знає
Ти був один політик на мільйон.

І я напевно, як і ти щоденно.
За правду тільки у строю стаю.
Та вірю тільки в неї сокровенно.
За неї до кінця, як ти стою.

Автор: Олександр Рубець

Неочікувана весна

Перші проліски вже замість снігу,
А зими наче ще не було.
Я ходжу і дивлюсь на відлигу,
Витираю спітніле чоло.

Коло хати ні снігу, ні льоду.
Ще такої зими світ не знав.
Я дивився у чистую воду
І все думав, що хтось нас прокляв.

Вже весна завиднілась близенько,
А зими наче ще не було.
Відчуває у грудях серденько,
Що в душі все також зацвіло.

Автор: Олександр Рубець

26.01.2020

Привітання для Президента України Володимира Олександровича Зеленського з нагоди дня народження.

Шановний пане президенте,
Радий Вас вітати.
Щоб на посту у Вас все вийшло
Хочу побажати.

Я вірю, що команда ваша
Подарує миру.
Вся Україна люба наша
В Вас плекає мрію.

У нас в країні президенти
Тридцять років крали.
Ви не такий, Вас люди люблять,
Тому і обрали.

Я Вас вітав у тому році,
В цьому теж вітаю.
Вам успіху у кожнім кроці
Від душі бажаю.

Здоров'я Вам, вашій родині,
Успіху й терпіння.
Щоб Ваша праця Україні
Принесла прозріння.

Ми не прості, ми ЗЕ! команда,
Шлях у нас величний.
Бо президентом став Зеленський,
З ним все фантастично!

Автор: Олександр Рубець

25.01.2020

Наш народ

Дівчата в Україні файні,
А хлопці браві козаки.
Такі красиві та охайні
У всіх роботах мастаки.

Прекрасні, ніжні та чудові.
Господарі на всі роки.
І у Луганську, і у Львові
Ми маємо одні думки.

Щоб була ціла Україна
І мир прийшов у кожен дім.
Звучала мова солов'їна
Та зник війни нещадний грім.

Ми всі красиві та розумні
І дітям хочемо добра.
Нам хтось у душах сіяв сумнів,
А в нас на всіх одна земля.

Давайте чвари забувати.
Вперед пліч-о-пліч разом йти.
Хай зійде сонце, зникнуть хмари.
Ми всі родина, ми брати.

Автор: Олександр Рубець

24.01.2020

"До дня народження друга дитинства - В'ячеслава Лісунова"

Якщо не знаєш, що робити.
До друга зателефонуй.
Без нього тяжко в світі жити.
Дитячу дружбу не руйнуй!

Ті спогади прості, крилаті,
Вони лиш щастя принесуть.
В дитинстві бідні та багаті
Однакові - це його суть.

Це пам'ять про часи прекрасні,
Де з другом в радості, біді.
Такі обличчя були ясні,
А зараз тьмяні та бліді.

Футбол улітку, взимку санки,
Із гірки стрімголов у сніг.
І засівання, і колядки,
На день народження пиріг.

Фортеця сніжна, гра у шахи,
Король гори та боротьба.
Ті перші бійки, перші страхи,
Поразки, злети та ганьба.

Пережили з тобою разом,
Мій друже все це не дарма.
Ти тільки вдумайся за часом,
Це вже п'ятнадцята зима.

Ти знаєш, я не уявляю,
Що скоро діти та сім'я.
Пишу, працюю, заробляю
І не дитяче вже ім'я.

І все ж на мить, в далеку зиму
З тобою хочу зазирнуть.
Я б ще прожив ту світлу днину,
Яку ніколи не забуть.

Автор: Олександр Рубець

23.01.2020

Єдина країна!

Мій народе сизокрилий
Нам співають солов'ї.
У крові велична сила,
Серцю милії краї.

Нізащо не проміняю
Україну золоту.
Я її охороняю,
Землю бережу святу.

А у серці гордість щира.
Українцем народивсь!
Хочу злагоди та миру,
Щоб наш ворог удавивсь.

Ми майбутнього країна,
Ми майбутнього народ.
В даний час у нас руїна
Та багато перешкод.

Але разом ми є сила
І збудуємо свій край.
Жінка, чоловік, дитина
Об'єднавшись зроблять рай!

Автор: Олександр Рубець

22.01.2020

Час від часу з тобою не разом,
Наше кохання - це сльози та рани.
Вмить забуваємо всі образи,
Я знову тобі дарую тюльпани.

Про тебе одну назавжди дбаю,
Із неба зірку прекрасну дістану.
Ти знаєш, що сильно я кохаю,
За тебе горою, стіною стану.

Любов - завіса, а ми актори
Та не потрібні нам золоті гори.
Життя як фільм, а ми режисери,
Змінюєм кадри, замінюєм сцени.

Знову з тобою, серце завмерло,
Наше майбутнє на двох недаремно.
Навіть як зійде вулкану жерло,
Серце з душею кохає щоденно.

Автор: Олександр Рубець

21.01.2020

Я тебе кохаю,
Думаю щомиті.
Кожен день чекаю,
Ти одна у світі.

Ти одна на всесвіт.
Моє небо, зорі.
За тобою в безвість,
Із тобою в горі.

Ти жадана радість,
В тебе світлі очі
Ранком про кохання
Тихо прошепочу.

Автор: Олександр Рубець

20.01.2020

Часто в житті не сміюсь,
З пеклом і раєм торгуюсь.
За свою правду борюсь,
Тільки на себе надіюсь.

Кожного дня вверх і вверх,
Досить дивитись під ноги.
Той хто дивився - померх,
Він не зазнав перемоги.

Я вже забув, що є біль
І не боюся нічого.
Слово моє - сотня куль,
Люди не стерплять живого.

Дух мій - гартована сталь,
Тролів страшних не боюся.
Кожен для себе коваль,
Критикам я не здаюся!

Автор: Олександр Рубець

18.01.2020

Знову ввійшла в мої мрії любов

Знову ввійшла в мої мрії любов,
Знову плекаю надії.
Шлях я далекий до тебе пройшов,
Ти моя пісня і мрії.

А моє серце у грудях щемить,
Бо ми на разі не разом.
Я після тебе не зможу любить,
Тому пробачу образи.

І я без тебе, один, в чужині
Навіть і жити не в змозі.
Краще згоріти у лютім вогні,
Ніж пережити ці сльози.

Муза для мене - це поклик душі
І я до тебе схиляюсь.
Ти лиш одна, бо всі інші - чужі,
Жінка якій приклоняюсь...

Автор: Олександр Рубець

15.01.2020

Небо

Багато разів я
Не щиро кохав.
Шукаючи музу
На сайтах писав.

Та небо дарує
Лиш гарних людей.
Воно так цілує,
Що грім із грудей.

Воно мене пестить,
Бо я молодий.
І як хто не крутить -
Мій дух бойовий.

За все небу вдячний,
Я всесвітом став.
Вночі фантастично
У космос літав...

Автор: Олександр Рубець

14.01.2020

Старий Новий рік

Старий Новий рік
Знов до нас приходить.
З міхом чоловік
Коло хати бродить.

Заметуть сніги,
Діти защедрують.
Все, що до снаги -
Рідні подарують.

А на ранок сніг
Пролетить пухкенький.
Засівання, сміх,
Старий рік новенький.

Божа благодать,
Радість всій країні.
І в піснях звучить
Слава Україні!

Автор: Олександр Рубець

13.01.2020

Українська трагедія в Ірані

У Ірані восьме січня,
Україна вся в сльозах.
Бо в повітрі Тегерану
Впав літак - це просто жах.

Українців одинадцять,
Наш літак і екіпаж.
Розпочався двадцять-двадцять,
Знов трагічний репортаж.

Матьков, Сологуб, Кобюк,
Лихно, Статнік, Хоменко.
Гапоненко та Овчарук,
Малахова, Микитюк.

Інструктором був Наумкін...,
Тяжко інструктувати.
По світу лунає гомін,
Навіщо їх збивати?

Канада та Україна,
Швеція, Афганістан.
Німеччина, Британія,
Більшість звичайно Іран.

Усі полягли країни,
Ракета збила літак.
Помилка людська навіки.
Наказ віддавав хлопчак?

Я думаю - не помилка
І боінг був на цілі.
Для світу гірка пігулка,
Кожному шрам на тілі.

Ці хлопці та ці дівчата
Наша із Вами сім'я.
Не будемо ми мовчати,
Знайдемо вбивці ім'я.

Автор: Олександр Рубець

12.01.2020

В тій країні не звірі, а люди.
В тій країні є наша рідня.
Серце рве мою душу і груди,
Коли брешуть з екранів щодня.

То політики нас поділили,
То вони влаштували війну.
Дві країни брехнею сліпили,
Продали все, що має ціну.

ЧИКУШЕНКО із МУТІНОМ фріци!
Так за що наш страждає народ?
Щоб з'являлись високі палаци?
Щоб в Росії стояв Ваш завод?

Так за що тоді гинула сотня?
Чужа кров Вас до крісла вела!
Україна би впала в безодню,
Як би доля нам ЗЕ! не дала.

Годі дурень, ти Потрох безчесний,
Президента залиш і відстань.
Забирай разом Томос злощасний,
Із нас досить п'янезних повчань.

Наші родичі всі за кордоном.
Із них більшість в Росії живуть.
Вам начхати, що буде з народом.
Ваші діти до Кембріджу йдуть.

Ваші родичі мери, міністри,
Депутати, заможні мужі.
На майдані усі Ви артисти.
Та не друзі ми Вам, ми чужі.

Автор: Олександр Рубець

12.01.2020

Мені вже за двадцять...

Мені вже за двадцять,
Минають роки.
Але свої вірші
Пишу на віки.

Я хочу назавжди
Лишитись живим.
По правді прожити
Сміливим, простим.

Народу підтримку
Надати свою.
Здійснити задумку,
У ріднім краю.

Залишити спомин,
Історії слід.
А все, що не встигну
Продовжить мій рід.

Автор: Олександр Рубець

11.01.2020

Кохана

Світ під ноги тобі впав.
Біля тебе все в вогні.
Я тихенько цілував.
Ти сподобалась мені.

Світла посмішка твоя
Світить там, де тільки ми.
Ти навіки вже моя,
Руку у свою візьми.

Нам не грає ролі вік,
Хоч і різні є думки.
Головне - коханню лік,
А воно біжить роки.

Ми в коханні живемо.
Особливий, кожен день!
Схожим шляхом ідемо
І на двох одна мішень.

Автор: Олександр Рубець

10.01.2020

Моє життя

Живи лиш для себе,
Життя - то є ти!
Злітай швидше в небо
Та йди до мети.
І духом не падай,
Хоч пусто в руках.
Бажання загадуй,
Живи у віках.
Плюватимуть - витри,
Як давлять - терпи.
Усі кілометри,
Що йдеш - черепи.
Це ті хто піддався
Лежать на полях.
А ти огризайся,
Єдиний твій шлях.
Вже видно вершину
І мрія жива.
Твоя Батьківщина
День в день ожива.
Країни майбутнє
І правди солдат.
Я стану могутнім,
Як ляже мій кат.
Залишусь навіки
У думах, серцях.
Усі ми каліки,
Руйнує нас страх.
А я не боюся,
За правду іду.
Якщо зупинюся,
То вже у саду.
Якщо перестану
За правду писать.
То краще померти
Ніж гірко страждать.
У декого совість
Вже зникла давно.
А я маю гордість
І честі зерно.
Воно проростає,
Я більше пишу.
Живу як востаннє,
В житті не брешу.

Автор: Олександр Рубець

10.01.2020

Різдвяна казка - це прекрасно,
На вулиці пухкенький сніг.
Нам дуже холодно та класно,
Лунає щирий, справжній сміх.

Звучать пісні у кожній хаті,
Христа славімо навіки.
І тільки жадібні, пихаті
Не зрозуміють ці рядки.

У кого в голові лиш гроші,
Тому не треба смак куті.
Немає віри у Ісуса
Який страждав за нас в житті.

Та іншим свято, світить зірка
І Бог Отець аж задививсь.
У коляді загра сопілка,
Спаситель світу народивсь.

Автор: Олександр Рубець

07.01.2020

Дзвони линуть по оселі -
Це різдво на конях мчить.
Кожен день я на папері
Хочу вірша положить.

Про життя, та про здоров'я,
Про країни майбуття.
Що кохання - безголов'я,
Та немає вороття.

Я пишу про ті проблеми,
Що на людство нападуть.
Експолітиків і схеми,
Як у бідності живуть.

Які гарні наші села,
Який милий краєвид.
Наша музика - весела,
А в країни - гарний вид.

Я пишу про всі проблеми,
Правду світу розкажу.
Бачив різні вже едеми,
Та тримав свою межу.

Автор: Олександр Рубець

06.01.2020

Ви просто уявіть, що є планети,
Де все інакше, іншії світи.
Там навпаки читаються газети,
Кохання в тому рейсі не знайти.

А може я вже дуже помилився
І там усе по іншому, в добрі.
До мене силует твій прихилився,
Хоча не твій і точно не мені.

Це другий світ, який нам не пізнати
І дуже добре, ну або на жаль.
То копії які не відшукати,
А ми у цьому світі вертикаль.

Всевишній все створив на різних шпальтах,
А нас хвилюють ті - де живемо.
І може є сторінка де все легко?
Та ми лише по тексту ідемо.

І те, що навкруги - невипадково,
Нам Бог будує в долі всі мости.
Шляхи тернисті, грізні і казкові,
Та шлях життєвий вибираєш Ти!

Автор: Олександр Рубець

05.01.2020

На сході лютая війна
Людей загнала у могили.
Вона холодная, німа,
Навіки хлопці там спочили.

В Криму прийшов до влади кат,
По тюрмах кида патріотів.
Шкода лише простих солдат,
Через тих клятих ідіотів.

Я пам'ятаю, що було
Коли майдан і віче сплинув.
У владі там і тут все зло,
А наш народ щодня лиш гинув.

Та все пройшло, прийшов Наш ЗЕ!
І радість гучно пролунала.
Але та погань ще повзе,
Країну ледь не розхитала.

Зірвать хотіли мирний акт.
Їм не потрібні полонені.
Із чортом в Петі є контракт.
Він Крим продав, набив кишені.

Все бреше людям, що за них.
До Влади рветься клятий злодій.
Йому не жаль старих, малих.
Він на екрані лиш добродій.

Я думаю, що годі вже.
Брехні не вірять наші люди.
Хай Бог країну збереже
Та згинуть клятії іуди.

Автор: Олександр Рубець

05.01.2020

Чи покохаєш ти мене
Так ніжно, як тебе кохаю?
Моє кохання неземне...
Ти та, кого весь вік шукаю.

Тебе образити не дам,
А подарую квіти й щастя.
Я досить довго блукав сам
Та з багатьма уже прощався.

Ти не така, ти Божий дар,
Твій погляд радісний і ніжний.
Над нами будуть сотні хмар
Та зійде сукня білосніжна.

Я приведу до вівтаря
І стану тихо на коліна.
Благословення у Царя
Отця, Святого духа, Сина...

Автор: Олександр Рубець

04.01.2020

Вечірнє танго танцювали,
Там долі радісно сплились.
Неначе птиці вигравали
І гучно посмішки лились.

Це було влітку, ми на святі.
Завзяті, щирі, молоді.
Думки були такі крилаті,
А роки наші золоті.

Проходить час, за ним минає
Зима, весна, осінній дим.
А літо на душі гуляє,
Приємно бути молодим.

Мені давно вже не шістнадцять,
Та в голові такі ж думки.
Вони ще будуть років двадцять,
А може і на всі віки.

Я став дорослим дуже рано.
Складне життя, прості рядки.
Та все ж чекаю філігранно
Одне кохання на роки.

Автор: Олександр Рубець

03.01.2020

Тебе я бачу і радію.
Кохаю, щиро так сміюсь.
В душі плекаю лиш надію,
Але зізнатися боюсь.

Боюся, що мене не приймеш,
Та бачу радість у очах.
Ти поцілуєш і обіймеш,
І будеш ніжною в словах.

Чого стидаюсь я зізнатись?
Чого не можу це зробить?
Тому, що страшно спотикатись
І невзаємно полюбить.

Не можу я переконатись
У твоїх щирих почуттях.
Але так важко посміхатись
Коли згораю в відчуттях.

Я хочу тільки на хвилину,
Секунду, погляд в небуття.
Допоможи лиш на краплину,
Щоб зрозуміть, що ти моя.

Автор: Олександр Рубець

02.01.2020