2014-2019 роки

2019 рік вже підходить до свого логічного завершення, а 2020 приходить з новими можливостями, та новими випробуваннями. Цей рік був дуже важкий, але такий гарний, виважений, емоційний. Я вітаю Вас з наступаючим новим роком, роком Білого Щура, та бажаю Вам щастя, радості, безмежного кохання, здоров'я Вам і Вашим близьким, а найголовніше - це миру в нашій неньці Батьківщині!
З самого початку 2019 року в мене була мрія та ціль. Я обрав свого президента - Володимира Олександровича Зеленського, свою ЗЕ! команду, свою партію "Слуга Народу", свого народного депутата - Максима Васильовича Гузенка. Я був секретарем на виборах президента України, я був активним активістом на виборах в парламент. Ми з ЗЕ! командою подорожували по всьому 161 округу агітуючи за свого єдиного представника округу від партії "Слуга Народу", за нині народного депутата - Максима Васильовича Гузенка. В цьому році я повернувся до рідного коледжу РК СНАУ, та отримав місце інженера з охорони праці та викладача з цього ж предмету. Мені так було приємно повернутися в рідні стіни, та ще й на таку відповідальну посаду, що аж в душі все згорнулося та розгорнулося від того, що я повернувся до свого рідного дому, в свою родину РК СНАУ! Також в цьому році я написав декілька своїх пісень, які вже були покладені на музику і представлені людям. В цьому році я написав майже 70 віршів і випустив свою першу творчу збірку, під назвою "Стежиною правди". Для мене цей рік пройшов в прекрасній метушні, котра має своє продовження...Вже в наступному році я маю випустити свою вже другу поетичну збірку, та окрім цього ми з моїми друзями плануємо створити свій музичний гурт. Мої вірші будуть лягати на музику за допомогою талановитих композиторів Роменщини. 2019 рік приніс для мене багато нових можливостей, він виконав ті мрії про які я навіть і мріяти не міг. 2020 вже майже зайшов і я вірю, що він принесе чимало нового та прекрасного. Кожен високосний рік для мене проходив в прекрасній метушні. Я пам'ятаю кожен з високосних років як веселий, чудовий, емоційний. 2020 - це рік, коли закінчується одне десятиліття, та починається інше і увесь світ має стати оновленим, добрішим, цікавішим в плані науки, техніки, творчості, ставлення одне до одного, та встановлення миру по всій планеті. Ми одною ногою в цікавому році під назвою двадцять-двадцять, тож загадуйте свої бажання, дійте без остраху, займайтеся спортом, кохайте та будьте коханими. Зі святом Вас! З Новим Роком та Різдвом Христовим!

Снігом замітає місто.
Діти в радості гудуть.
Сніг пухкенький, білий, чистий.
Новий рік всі люди ждуть.

Зимна казка з нами вічно,
В ній дорослі та малі.
Святкування новорічні
І Різдво по всій Землі.

Сніг мете, кружляє, світить.
Санта Клаус, Дід Мороз.
Враз усі зрадіють діти.
Знову сніжний наш прогноз.

Рейс у казку вирушає,
Ти бажання загадай.
Миру нам не вистачає,
Тож його нам Боже дай.

Всім нам совість і свободу
Рік наступний подаруй.
Радість нашому народу,
Двадцять-двадцять тріумфуй!

Автор: Олександр Рубець

31.12.2019

Триста шістдесят п'ять днів пройшло.
Казковий рік рожевої свині.
Скажете не все в мене було?
Але я тут, не гину в чужині.
Знайшов собі роботу нову,
А це для мене інші відчуття.
Я повернувсь до свого дому,
Бо РК СНАУ - це моє життя.
ЛЮДИНУ вибрав в президенти.
Парламент, депутата - всіх від ЗЕ!
Я міг назватися студентом,
Хоча студентів сам повчав уже.
Я видав свою першу збірку.
Людей зібрав, отримав гарний «Хайп»
Я не зірвав із неба зірку.
Летять у мене часом сотні шайб.
Дякую тим, хто були поруч,
Хто рік для мене цей подарував.
Я не зверну тепер ліворуч,
Бо своїм друзям це пообіцяв.
Проживши рік на позитиві,
Для мене він щасливо проліта.
Всі мої кроки вже сміливі,
Моя дитяча мрія процвіта.
Я знаю, що цей рік прекрасний,
Але наступний майже підійшов.
Я дякую свині за щастя,
Яке у цьому році віднайшов.

Автор: Олександр Рубець

30.12.2019

Коли кохають нас - тікаємо.
Коли кохаєм ми - страждаємо.
Серця людей все розбиваємо,
Але ніколи не згадаємо.
Нам не потрібно більше думати,
Всі почуття до віку цінувать.
Людину силою не втримати,
А без кохання важко цілувать.
Нам все одно кого кидаємо,
Нам боляче коли кидають нас.
Про себе як шакали дбаємо,
А в когось у душі вогонь вже згас.
Ми серце нитками зшиваємо,
Наш пацієнт ще може буть живий.
Усе таємне заховаємо,
Живи на совість доки молодий.
Не треба долею жалітися,
Ти про кохання краще заспівай.
Ним можна навіть отруїтися,
Але його частіше віддавай...
Що було до цього? Всі щасливі?
Ми люди, якщо навіть на межі.
Очі, що кохають - неважливі,
А очі що кохаю - вже чужі.

Автор: Олександр Рубець

29.12.2019

Новий рік іде до України.
В новий рік трапляються дива.
Я стелю собі такі стежини,
У яких душа моя жива.

Я люблю це місто, цю країну,
Приклоняюсь низько до жінок.
Я кохаю мову солов'їну,
Бо на цій землі мій перший крок.

Там де я живу - писав Шевченко,
Про мої краї звучать пісні.
Гордість наша Дудка і Ключина -
Це поети рідної землі.

Також в нас родивсь Кавалерідзе,
Той, якого знає увесь світ.
Пам' ятник Тарасу в центрі міста,
Сценарист, Роменський дивоцвіт.

Я багато можу називати
Тих людей, що підняли Ромен.
Про усіх великих не сказати,
Але й не забути тих імен.

Наше місто наче молодіє,
Вже в історії нове ім'я.
Знаючи, що слово не мертвіє,
Буде жити і душа моя.

Автор: Олександр Рубець

28.12.2019

Не боюсь я вождів,
Не лякаюсь політиків лютих.
Я один із синів,
Що не люблять в кайдани закутих.
Я за волею йду,
Я до правди весь світ підіймаю.
І своїх віднайду,
Від проблем повсякденних сховаю.
Я людина письма,
Після мене залишаться мрії.
Я зелена чума,
Так говорять за мене повії.
І не страшно мені
Зізнаватися в кожному слові.
Ми прийшли на весні,
Щоб були Ваші сни кольорові.
Ми чекаємо день,
Де війна закінчиться на віки.
Заспіваєм пісень,
Лиш вони наші радісні ліки...

Автор: Олександр Рубець

26.12.2019

Ти моє світло в темінь люту,
Моє кохання в судний день.
Я кожну мить приймав отруту,
Що стала символом пісень.

З ім'ям твоїм я прокидався,
Під ранок майже засинав.
І кожен день лише вагався,
Бо дуже сильно покохав.

Сказати я не міг всю правду,
Не знав я відповідь твою.
Ти переймалась через зраду,
А я із чесністю стою.

Сказати хочу, що кохаю,
У відповідь почути - Так!
Тебе усе життя шукаю,
Ти всесвіт мій. Ти мій Маяк.

Автор: Олександр Рубець

23.12.2019

Тікай дівчино у весну,
Поки зима ще не сказилась.
Тебе кохав лише одну
І моє серце люто билось.

Я би хотів з тобою буть,
Про всі образи в раз забути,
На жаль тебе не повернуть,
Твоє кохання не відчути.

Я вранці каву нам робив,
А ввечері приносив квіти.
Я так лише тебе любив,
Одна була у всьому світі.

І скільки б років не прожив,
Дівчину гарну не забути.
Колись коханням дорожив,
Яке ніколи не відчути...

Автор: Олександр Рубець

22.12.2019

Сніг кружляє над Ромнами,
Нас окутала зима.
Світ ялинку виставляє,

Мороз ніжно обійма.

Миколаю, Миколаю,
Я до тебе помолюсь.
Милість людям дай, благаю,

Без війни дай посміюсь.

Новорічна ніч чарівна,
В нас бажання є одне.
Хлопці хай не помирають

Постріл тіло омине.

Хай Різдво приносить миру
І Христос благословить.
Ми так любим Батьківщину,

Що без неї нам не жить!

То колядки, то щедрівки,
День за днем і старий рік.
Привітальнії листівки -

Для військових оберіг.

Ось прийшло вже водохреща,
Нам за воїнів болить.
Капілани їх освятять,

Не на вбивство, а щоб жить!

Всі зимові святкування,
Хай на радість нам пройдуть.
І на зміну сумуванням

Миті радості прийдуть.

Дай нам Боже мирне небо,
Правду світу покажи.
І нам іншого не треба.

Україну збережи!

Автор: Олександр Рубець

19.12.2019

Прекрасний погляд та ім'я
Все не виходить з голови.
А я люблю і ти моя,
Ми клялись разом на крові.

Кохання буде і по вік
Збережемо ці почуття.
Будемо жінка й чоловік,
Що ідуть разом все життя.

Виростуть діти, перший клас,
А далі університет.
І раптом вже не стане нас
На небі буде наш дует.

Онуки, правнуки ростуть,
І так весь наш на небі вік
А на Землі сади цвітуть
І кожен день для них як рік.

Ми жити хочемо весь час,
Але у всьому є межа.
Танцюючи безсмертний вальс,
У грудях дотліва душа...

Автор: Олександр Рубець

14.12.2019

Девушка-мечта

Вот Вам совет счастливых отношений,
Где девушка не курит табака.
Ведёт себя так просто, совершенно,
Душа её как море глубока.

Моя мечта..., да что там - всего мира!
Готовит вкусно и совсем не пьёт.
Звучит, как будто бы играет лира
И никогда за жизнь вам не соврёт.

Вы будете любить её до гроба,
Детей и внуков вместе подымать.
Всё время повторять три главных слова,
Стихи о ней записывать в тетрадь.

Но помните..., таких не сыщешь в клубе,
На рынке Вам их тоже не дадут.
Они библиотеки очень любят,
Заканчивая гордо институт.

Я умным всем девчонкам посвящаю
Свои слова, посыл для мужиков.
Хоть и не много их, но я всё знаю!
И не смогу влюбиться в мотыльков.

Про бабочек давно уже я слышал,
Они порхают с листика на лист.
А для меня семья и честь превыше,
Такой уж я по жизни моралист.

И кто-то скажет, мол: «Зажрался вовсе,
От девушки с сигарой убежал.»
А я отвечу: «Может и зажрался,
Но только бы мечту не потерял!»

Автор: Олександр Рубець

06.12.2019

Дорогому куратору та колезі
Діхничу Сергію Івановичу
На честь 60-ти річного ювілею.

Шановне панство, іменник.
Я Вам скажу такі слова.
Рахує час життя годинник
Та пам'ять назавжди жива.
Я пам'ятаю як навчався,
Для нас як батько Ви були.
Та швидко час для нас промчався
І ваші діти підросли.
Мене у світ цей злий і підлий
Ви захищаючи вели.
Чотири роки пролетіли,
А потім ще два і ось ми.
Працюю з вами і радію,
Що скільки б років не пройшло.
Це Ви подарували мрію
Від Вас воно усе пішло.
У день чудовий і прекрасний,
Бажаю Вам тільки добра.
Здоров'я в день цей ювілейний,
В Родині затишку й тепла!

Автор: Олександр Рубець

04.12.2019

Мій рідний коледж, гарний та простий,
Для всіх охочих двері відкриває.
Він не буває тихий та пустий,
Лиш з вечора до ранку засинає.

Він стінами своїми боронить,
А мудрістю своєю надихає.
І в той момент коли все місто спить,
Він за ніч нові сили набирає.

Всі ми назавжди є одна сім'я
І коледж у житті у нас як ліки.
Ми гордії нести твоє ім'я,
Бо ти знання даруєш нам на віки.

Автор: Олександр Рубець

25.11.2019

Ты пойми - он тебя не любит,
Ты пойми - он уйдёт к другой.
Твоё сердце и душу сгубит,
Твои слёзы пойдут рекой.

Для него ты игрушка, кукла,
Наигравшись прогонит прочь.
Не туда твоя жизнь свернула,
Не тому подарила ночь.

Он на утро тебя забудет,
Ему жизнь твоя не нужна
Ты звонка будешь ждать как чуда,
А в ответ одна тишина.

Не поймёшь что была игрушкой,
Не поверишь что только раз.
Не одна у него подружка
И большой словарный запас.

Парень любит девчонок разных,
А ведь милый на вид, простой.
В голове лишь одни соблазны
И такой ещё молодой.

Он обманщик, он вор, любовник,
Не продайся его словам.
По годам он студент и школьник,
Но напишет тысячи драм.

Может я для тебя здесь лишний,
Не услышишь мои слова.
Но вкусив горько-сладкой вишни,
Ты поймёшь кто твоя судьба!

Автор: Олександр Рубець

22.11.2019

Я бы умер давно,
Только что я оставлю на память?
Коль не вышло кино,
Значит сразу на полки отправят.И не вспомнят как жил,
Позабудут мой тающий облик.
"Что не тем я служил",
За стаканом всем скажет подсобник.
"Нет, он не был поет",
Закричит в смуте чей-то ребёнок.
Он ночами не спит
И как я ждёт любви от девчонок.
"Он не пел, а кричал",
Скажет парень с деньгами и в кресле.
"Но ведь жизнь повидал,
А мы с папиной шеи не слезли..."
"Он боялся любить",
Над могилой прошепчет девчонка.
"А теперь сладко спит,
Я любила его, но тихонько..."
И старик подошёл,
На могилу где сопли и танцы.
Там покойник лежит,
И танцуют бесовские агнцы.
Он на всех посмотрел,
Все красивы, но запах из серы.
Ведь не зря постарел,
Чтобы видеть людские манеры.
Потускнела душа,
Что не могут они насытится.
И он еле дыша
С места злого сумел удалится.
Над могилой отец,
Тот что батюшка в простонародье.
Как неистовый лжец
Всё молился за чьё-то здоровье.
Он смотрел что дадут,
Он считал каждый рублик и гривну.
Но придёт страшный суд
И пощады ему ждать наивно!
За спиною друзья
Всё твердят про себя: "Так и надо!"
У них дома семья,
А мне мол умереть лишь отрада.
Ту что вечно любил
Не придёт, не проводит на веки.
У неё кто то есть,
Она скажет что "Высохли реки!"
Позабудут меня,
Но в далёкую путь провожая.
Скажут: "Всё было зря!
У него жизнь была небольшая."
Но пока я живой,
Мне истории место бронируй.
Как уйду на покой,
Меня словом плохим не травмируй.
Может я не поет,
Мои песни становятся ядом.
Признаёшься в любви?
Так признайся, ведь я ещё рядом!

Автор: Олександр Рубець

21.11.2019

Закружляє осінь,
Пролетить печаль.
Неба синя просинь
Відлетить нажаль.

Листопадним ранком
Закружляє лист.
Котрий зі світанком
Полетить на міст.

Всі снопи зібрали
І зерно лежить.
Що ж з плугатарями
Взимку нам робить?

Поки що не знаю,
Але в даний час
Я Вас всіх вітаю,
Це день Ваш і наш!

День для хлібороба,
Тракториста день.
НАУ педагога.
День святих знамень!

Ми, всі Українці,
Наш Роменський край!
Назавжди аграрний
Будь і процвітай!

Автор: Олександр Рубець

17.11.2019

В нас хелловін не святкують,
А живуть у ньому.
Злі гримаси всі маскують,
Прикривають втому.
Гарбузів із ліхтарями
Нам давно не треба.
А страшними голосами
Лякає потреба.
Привиди та вовкулаки -
Це колишня влада.
Випили в народу крові
І шиплять, що «зрада!»
Українці ледве дишуть,
Петре безсоромний!
За кордон як зомбі лізуть,
Кожен з них бездомний.
Там немає життя з медом,
Там чужі країни.
Кучерявий чорт п'ять років
Будував руїни.
Лиш хелловін залишився,
Та не наше свято.
Як католиком вродився
То святкуй завзято.

Автор: Олександр Рубець

31.10.2019

Мне не везёт в любви, ну и что?
Разве я не могу ошибаться?
Ведь опять я надену пальто
И пойду по планете скитаться.

Каждый день буду жить как Ван Гог,
Но надеюсь что так не закончу.
А за мною следит только Бог
И лишь он знает как я окончу.

Путь мятежный пройду весь сполна,
Путь мой праведный преодолею.
А из ада следит сатана,
Я играю в его лотерею.

И надеюсь счастливый конец
У меня будет с милой навеки.
На Земле всех создал нас творец,
Но ведь злость - это ад в человеке!

Автор: Олександр Рубець

30.10.2019

Алиса

Какое прекрасное имя
И голос Божественный твой.
В тебя как мальчишка влюбился,
Исчез мой душевный покой.

Алиса, Алиса, Алиса,
Во сне твоё имя твержу.
Певица, красотка, актриса,
Тебе этот стих возложу.

И хоть расстоянье большое -
Любовь не имеет границ.
Дыханье открылось второе,
Не станем рабами столиц.

Мы в разных мирах - это правда
И пусть говорят о нас лож.
Сломаем любые преграды,
Останется небо и рожь!

Автор: Олександр Рубець

29.10.2019

Солнышко ты, солнышко,
Спрятались зонты.
Парни биты молнией
Дарят ей цветы.

Ты всегда улыбчива,
И чуть-чуть пьяна.
Как кусочек золота,
Как бокал вина.

Каждый день игривая,
Но для своего.
Очень похотливая,
Любишь одного!

Будь всегда счастливая,
Радуй красотой.
Но не будь фальшивая,
Лучше стань женой.

Знаю, будешь мамою,
Лучше не найти!
Солнышко ты, солнышко,
Не сверни с пути!

Автор: Олександр Рубець

26.10.2019

Моя любовь всё так же страстная,
Моя любовь к тебе придёт.
Моя любовь хоть и опасная,
Но всё равно тебя найдёт.

Терзали душу мне сомнения,
Боялся быть всю жизнь один.
И даже не придал значения,
Когда стоял среди руин.

Но на сердце становится грустно
И пылает в груди пожар.
Моя жизнь станет просто безвкусной
И услышу запах сигар.

Верю я, что всё будет искренне,
Верю я - всё будет классно.
Верю я, что любовь изыскана,
Верю я - любовь прекрасна!

Автор: Олександр Рубець

24.10.2019

Одного разу я піду...,
Піду і більш не повернуся.
Біду можливо там знайду,
Або у небеса здіймуся.

Мене нема, та йде життя,
Ніхто не буде зупинятись.
Можливо кану в забуття,
Та вік земний буду тинятись.

І стане сумно на душі,
Вона не зможе примиритись.
Що люди досить не чужі
Так раді смертю насититись.

Лише одне я зрозумів,
Живим на цьому світі тяжко.
Але якщо ти жить зумів,
При смерті полетиш як пташка.

І не помреш тоді повік,
Якщо залишив людям пам'ять.
Твій кожен день та кожен рік
Залишиться усім напам'ять.

Твої вірші, твоя душа,
Твої безмежно добрі вчинки.
Нам пам'ять радість залиша,
А з неба капають сльозинки.

Автор: Олександр Рубець

23.10.2019

Багато віршів про кохання,
І я про нього теж пишу.
Про всі ті муки та страждання,

Що перетнули вже межу.

Про тих людей які згоріли,
Яких втопив зелений змій.
Які стріляли та терпіли

Коханців незчисленний рій.

Про тих, хто забуває правду,
Та тягне це тяжке ярмо.
Про тих, хто вибачає зраду,

Та садить вірності зерно.

За всіх отих кого кохають,
За всіх кому у спину б'ють.
За всіх людей які не знають

Як після зради ще встають?

У мене вірші про кохання
Та не про себе я пишу.
Мої слова - це Вам повчання,

Які в рядках я опишу.

Автор: Олександр Рубець

22.10.2019

А які гарні наші села...
Та вже на жаль вони пусті.
Не грає музика весела,
Лиш бур'яни ростуть густі.

Раніше діти там сміялись,
У кожен дім несли листи.
Тепер хати всі посхилялись
І молоді там не знайти.

У селах закривають школи,
А перший клас - це нуль осіб.
Хоч є земля - та люди голі,
Всі закордоном їдять хліб.

І як же страшно, що це рабство,
Де людям не дають життя.
І в когось ще хвата нахабства
Нас рахувати за сміття.

Але у когось інша думка,
Вони все дякують за щось.
У них лише одна задумка,
Щоб щось погане відбулось.

Та все ж нас більше, ми майбутнє
І не потрібно нам війни.
Ви поверніть народ могутній,
Де живуть села та сини.

Щоб воювали тільки в спорті,
Не доживали, а жили.
На Кримському були курорті,
Сказати, що він НАШ могли!

Автор: Олександр Рубець

20.10.2019

Любовь без преград

А я всё ожидаю первый снег,
Ведь с декабрём придёт моя любовь.
Всё это будет как простой забег,
Но для победы надо пот и кровь.

И пусть ты там услышишь "кохам че",
Навек запомни - сердце моё ждёт!
Я ночью помолюся при свече,
И Бог тебя в пустой дали спасёт.

Не нужно говорить что дальний путь.
Возраст, расстояние не властны!
Вселенную так сложно обмануть.
Каждый ожидает своей "казни"!

Ты только в один миг представь судьбу
В которой мы как в море корабли.
Что разошлись ещё на берегу,
А встретится всё так и не смогли...

Всевышний нам создал сотни дорог,
Представь то счастье где лишь ты и я.
Но нужно преступить один порог,
Сказать три слова: "Я люблю тебя!"

Автор: Олександр Рубець

*кохам че(kocham cię - польский) - люблю тебя

19.10.2019

Где-то город небольшой,
Там гармония, покой.
Живёт девушка сюрприза,
Имя царское - Луиза.

Дни и ночи напролёт
То скучает, то поёт.
Каждый день она красива
И ведёт себя игриво.

А глаза её блестят
И любого соблазнят.
Щёчки, губы зачаруют,
В танце волосы флиртуют.

Улыбается как в снах
И живёт в своих мечтах
Хочет что б гулять позвали,
На работу провожали.

И любили без забот,
Каждый день что б вёл учёт.
Жизнь давалась без сомненья,
Добрым было настроенье!

Автор: Олександр Рубець

16.10.2019

Осінь зачарує,
Осінь закружляє.
Листям завирує,

Листям застеляє.

Ой куди ти люба
Все метеш до хати.
Чом коли приходиш

Важко покохати?

Не зустріть кохання
З ранньою росою.
Не забути пісню,

Що плила рікою.

Тільки осінь вправно
Листям все встеляє.
Пісня про кохання

Повесні заграє.

Автор: Олександр Рубець

15.10.2019

Я живий!

Я живий лиш тоді коли плачу,
Я живий лиш тоді як сміюсь.
Я живий коли хочу і бачу,
Я живий доки Богу молюсь.

Я живий коли мрію щоденно,
Я живий як на сцені стою.
Я живий і живу сокровенно,
Я живим залишусь як помру.

Я живий коли людям потрібний,
Я живий і душа молода.
Я живий, бо живу своєрідно,
Я живий хоч минають літа.

Я живий, бо живе моє слово.
Я живий у серцях і думках.
Я живий як мене пам'ятають
І живим залишусь у віршах!

Автор: Олександр Рубець

11.10.2019

А як багато ви зробили
І турбувались, і любили.
Вам кожну ніч і кожен день
Бажаємо добра лишень.

Щоб пізно ви не засипали,
Турботи ваші всі зникали.
А ми любити будем вас,
Допоки живемо цей час.

У навчанні бували двійки,
Та заміняли їх п'ятірки.
Ми не соромимось цього,
Бо вік вчимось як живемо.

І хтось із вас вже не працює,
По декому душа горює.
А в серці пам'ять знов і знов,
Вам наша шана і любов.

Автор: Олександр Рубець

06.10.2019

Осінь, золотава моя осінь,
Чом сумуєш ти в своїй дорозі?
Чом ридаєш гіркими сльозами,
Та немає злагоди між нами?

Кожен рік приходиш ти блукати,
Змушуєш до весни горювати.
Зачаровуєш людей ночами,
Та окроплюєш усіх дощами.

А я хочу назавжди кохати
І своє кохання зберігати.
Щоб незаважала більше осінь,
Та в очах виднілась чиста просинь.

Я б сказав тобі осінній холод,
Що дощі мені дарують солод,
Тільки віднайди одну жадану,
Вилічи мою душевну рану!

Автор: Олександр Рубець

25.09.2019

Я пам'ятаю твої руки,
Їх ніжність у руці своїй.
Я пам'ятаю твої губи,
Всі поцілунки як із мрій.

І не забуду твої очі,
В яких джерела голубі.
І навіть ті безсонні ночі
Ми всі залишимо собі.

Нам не забути голос, правду,
Ніхто не знає імена.
Ми не терпіли біль та зраду,
Та поміж нами є стіна...

Автор: Олександр Рубець

21.09.2019

Я может умер телом,
А плоть моя в одре?
Душа в биенье смелом
Возносится к горе.
Я всё же стал суровый,
Из пепла дух воскрес.
Свершил поход крестовый,
Но не встречал чудес.
Я гиб и возвращался,
Я видел ад и рай.
Я много раз прощал Вас
И говорил прощай.
Любил и был любимым,
А стал на век забыт.
Душою неделимым,
Как книги суть раскрыт.
Старался жить по чести,
Но наш закон суров.
Кто сильный - тот нечестен,
А слабый - корм волков.
Теперь сгорели чувства.
И сердце, и душа.
Всё было очень грустно
Любовь мне не нужна...
Но вдруг она явилась,
Вся в новом неглиже.
Та что во снах мне снилась,
Пришла осесть в душе!

Автор: Олександр Рубець

19.09.2019

Моє місто - славетний Ромен
І про нього я пісню співаю.
Тут я мрію до віку прожить.
Лиш це місто безмежно кохаю!

Мої діти до школи підуть,
Не покинуть рідненького краю.
Всі печалі до них не дійдуть,
У нас все буде добре. Я знаю!

За кордоном ми будемо жить,
Та не довго, а так - відпочити.
По музеям там різним ходить,
Щоб нового дізналися діти.

Та назавжди у місто своє
Повертатися будемо разом.
Бо не щастя сидіть в чужині
То заслання повічним приказом.

Моє місто - славетний Ромен
І про нього я пісню співаю.
Тут я мрію до віку прожить.
Лиш це місто безмежно кохаю!

Автор: Олександр Рубець

15.09.2019

Время катится вперёд,
А любовь сникает.
Кто-то всё перенесёт,
Кто-то погибает.

Мы живём как две свечи,
Тлеют души в муках.
Нет ни сердца, ни души,
Жизнь стоит в разлуках.

Хватит ныть, вернись в свой дом,
Ты лишь гость на время.
Стань в мгновения грехом
Выйдя из Эдема.

Если нет любви - забудь,
Ведь не будет жизни.
Ты живи боясь уснуть,
Тело придав тризне.

Автор: Олександр Рубець

13.09.2019

Час іде, а ми за ним,
Ледь наздоганяєм.
Але також поміж тим,
Мрії не міняєм.

Як сказали, так і є,
Ми своє зробили.
Хто не робить, ледь живе...,
Вже його зарили.

І забули всі ім'я,
Як людину звати?
Прийняла пухка земля,
Він прийшов до хати.

Все життя як те кіно -
Пролітає швидко.
Зрозумів я це давно -
Уявляти гидко.

Як же так, що далі є?
Ти про це не думай.
Тільки зараз ти живий,
Що зробить придумай.

Закарбуй своє ім'я
Назавжди у пам'ять.
Будеш в пам'яті живий,
У віках прославлять!

Автор: Олександр Рубець

05.08.2019

Вірш-пісня

Може десь над річкою видніється краса,
Вся любов окутана, а на очах сльоза.
Плаче дівка. Зранку - горе, ввечері - пісні,
Омивають гарне личко сльози, ще й рясні.

А одного разу дівку парубок зустрів,
За її красиві очі палко полюбив.
І хоча черешня плаче, соловей співа,
Наша дівчина барвиста знову ожила.

Тюльпанами, тюльпанами, тюльпанами,
Тюльпанами в житті лише жадана ти.
Коханими, коханими, коханими,
Ви зможете дійти до певної мети.

В цьому світі так буває тільки навесні,
Як усі засмучені співають ці пісні.
І не хай не в кожного трапляються дива,
Але дай вам Бог на світі щастя та добра.

Щоб в коханні кожен з вас забув той страшний час
І себе проніс живого, від проблем не згас.
Заспівайте люди добрі від душі пісні,
Щоб кохані були очі й назавжди ясні.

Автор: Олександр Рубець

14.07.2019

Вибори

Там де шелестить трава,
Де поля буяють.
В літню пору то жнива,
То дощі ганяють.
Нам з Петром робота є,
З рання і до ночі.
А якщо шабашка де,
То й вони робочі.
Виліз гарний колосок,
Бур'яни упали.
Тільки чути голосок,
Котрим всіх лякали.
Це не чорт і не бабай,
А наш шеф оратор.
За проблему як згадай,
Зірвеш детонатор.
Як почув директор наш,
Що біда настала.
То провів нам інструктаж,
З'ївши шматень сала.
Як же так, куди ідем,
Де мої палати?
У полях весь вік живеш...,
Треба в депутати!
Ну сказав він і сказав,
Вранці глядь новини.
Він заявку вже подав
З партії «Свинини»
Ми з Петром почувши це,
Довго не барились.
Думали він нас спасе,
З усіма сварились.
А коли прийшов наш шеф,
У нові палати.
То забув усе життя
Ставши депутатом.
І за нас з Петром забув,
Тільки кістку кинув.
Що все зробить, всіх почув,
Але нас покинув.
Через років п'ять дивлюсь,
Знов повзе до поля.
Подивись хто йде Петрусь,
Депутат Тополя.
Знову партія нова,
Знову заливає.
Гарні в нього всі слова,
Він нас відчуває!
Нумо виберім його,
Хай працює далі.
В бізнесі він ого-го,
Гроші там чималі.
І пройшов наш бізнесмен,
А на благо людям.
Групу нам привіз «Кармен»
І конверта суддям.
Обікрав він знов народ,
Знову лізе в раду.
Третій раз без перешкод
Хочеться у владу.
Партія нова і знов
Говорить те саме.
Головне, що він пройшов,
В раду замість Сави.
Сава хлопець молодець,
Робить все в країні.
Ну, а наш як холодець,
«Слава Україні!»
Вибрали ми кабана
З прізвищем Тополя.
Він уже наївсь сповна,
Буде нам всім воля.
Знову там, аж третій раз,
Він і не старався.
Просто сів у свій літак
За кордон помчався.
Вибирай, не вибирай,
Ось така халепа.
Думали підніме край
Новий наш Мазепа.
Але він підняв карман
Грошима набитий.
Справжнісінький бусурман
На людей сердитий.
Зараз ви електорат,
До людей звертаюсь.
Гарний той лиш кандидат,
Кого не стидаюсь.
І якщо цей чоловік
Чисту совість має.
Проживе свій чесно вік,
За людей згадає.
То такого ви беріть,
Брехуна забудьте.
Той хто хоче вас купить,
Ви гоніть та гудьте.
Пісні не потрібні нам,
Також дискотеки.
Все залишиться для вас,
Ми ж вам не ацтеки.
Продаватись годі вже,
Ми мій друже люди.
Регіон наш збережуть,
Ті хто не іуди!

Автор: Олександр Рубець

10.07.2019

А знаешь ли Ты..., что такое любовь?
А знаешь как грустно бывает?
Когда ты один в тишине вновь и вновь,
Вино уже не помогает.

Когда ты не с нами, но вроде живой,
Работа тоску забивает.
Не можешь найти свой душевный покой,
Никто за тобой не скучает.

Внутри тебя боль, а ты прячешь её,
Улыбкою всех согреваешь.
Но как бы слеза не катилась ручьём,
В беде ты всегда помогаешь.

А может и правда, и к чёрту любовь?
Она ведь как роза с шипами.
На сердце от боли течёт моя кровь,
А тело увязло с грехами.

Автор: Олександр Рубець

25.06.2019

В нашем детстве непростом
Всё казалось просто.
Поколенье нулевых,
Дети девяностых.
Независимы теперь
И гордимся этим.
Только нас добрее зверь,
За грехи ответим.
Всё бежали вдаль и вдаль,
Прибежали в бездну.
Раньше хоть была мораль,
А сейчас всё честно?
Убивали нас всегда,
Но менялись лица.
То война, то гопота,
Даже есть царица.
Русский мир и Третий Рейх,
Даже наши с дуру.
Слава Богу хоть не шейх
Нам принёс цензуру.
Всё боялись, всё тряслись
Как чего не вышло?
Мы от всех оторвались,
Получили в дышло.
Вот стоим мы на краю,
Дальше только в пропасть.
Но сегодня я в строю,
Завертелась лопасть.
Что бы завтра быть людьми,
Нужно стать столбами.
Тех кто предал - заклейми,
Остальным медали.
Что бы строить страну грёз
Нужно знать причины.
Видеть мать свою без слёз
С гордостью о сыне.
Только нужно прекратить
Убивать друг-друга.
Без войны прекрасно жить,
Дать всем по заслугам.

Автор: Олександр Рубець

23.06.2019

Жити хочу я в краю,
Де назавжди полюблю.
Де я стану їй коханим -
Заростуть смертельні рани.

Пам'ятаю всі ножі,
Та обличчя ті чужі.
І навіщо моя сповідь,
Коли піднялася повідь?

Не скажу я вам чому
Пережив оту чуму.
Можу лиш сказати: "друзі....,
Краще всі ходіть в кольчузі."

У житті немає меж,
Та всього ти не візьмеш.
Бува ворог допоможе,
Ну, а друг в біду заложе.

Якщо бачите сльозу,
То можливо дощ в грозу?
А щоб бути у безпеці,
Заховайтесь у фортеці.

І не треба воювать,
Що не ваше цілувать.
Сильний дух, здорове тіло,
Тільки серце вже згоріло...

Автор: Олександр Рубець

09.06.2019

Назавжди в серці РК СНАУ.
Прекрасний коледж у Ромні.
В часи дощу, жари, туману
Твої світили ліхтарі.

Механіком тут кожен стане,
Таких не знайдеш на Землі.
Я вірю, що пора настане -
Ми побудуєм кораблі.

Електрики у нас гаразди,
Та їх уміння треба всім.
Такі майстри потрібні завжди,
Без них ніяк сучасний дім.

А фінансисти всі красиві,
У підрахунках молодці.
Розумні, жваві та кмітливі,
Набиті грішми гаманці.

Тож вам скажу про коледж рідний,
Бо саме тут прекрасний час.
Вести країну у майбутнє -
Це доля кожного із нас.

Автор: Олександр Рубець

01.06.2019

Люба жінко! Ти мати, дружина.
І звичайно сестра, та дочка.
Під грудями ти носиш дитину,
У тобі процвітає життя.

Твоя посмішка радісно сяє,
Сенс життя ти на світ принесла.
І без тебе життя не буває,
Я кохаю тебе - ти одна.

І нехай полетять в мене скелі,
І нехай запалає вода.
Я з тобою неначе на небі,
А без тебе сумую щодня.

Ти гарніша самої Венери.
Мама, донька, дружина, сестра.
Я для тебе здолаю пустелі,
Ти прекрасна, жадана, свята.

Автор: Олександр Рубець

12.05.2019

Соловейко щебетав,
Свин здалеку поглядав.
Пісню жайворон співав,
Кіт собі відпочивав.

Ой ти котику киць-киць,
Чом не ходиш, чом мурчиш?
Як побаче тебе Гриць,
То прикинься, що ти спиш.

Білі вуса заховай,
Та сметану не тягай.
Як кричатимуть - лягай
Ти лежи та не вставай.

Якщо скажуть: "швидко встань",
Мчи хутчіше ніж трамвай.
Оченятками проглянь
І бистресенько тікай.

Хоч і кажуть у котів
Дев'ять радісних життів.
Так сметани захотів,
Що за неї посивів.

Автор: Олександр Рубець

30.04.2019

Це остаточне прощавай,
Я сподіваюсь назавжди.
У пам'яті своїй тримай
Як ви країну довели.

Як продали її людей,
Як томосом закрили рот.
Не забувайте тих ночей,
Як ви пили - страждав народ.

І по новому пожили,
І пролили чимало сліз.
Ви у Європу нас вели?
Це все брехня і популізм!

На мінімалку, з ростом цін,
Прожити тяжко вам скажу.
Ми всі чекали кращих змін,
Але отримали межу.

Межа життя і смерті тут,
А на Донбасі є війна.
Загнали нас у глухий кут,
Та де з Росією стіна?

Образили усіх, я клоун?
Та може й так, бо вас терпів.
А ви нахаба і брехун,
Що тільки красти наше вмів.

За всі п'ять років вам скажу
Не до побачення - прощай.
Про біди хочеш розкажу?
Та ти мене лиш запитай!

Про пенсії на сміх і жаль,
Мізерну зовсім зарплатню.
Як у душі стоїть печаль.
Ми повелися на брехню.

Та дав нам Бог - тебе нема,
Нарешті дочекалися.
Прийшла Зеленая весна
Всі боти поламалися.

Країну зробимо всі ми,
Із нас все починається.
Позбавилися від чуми,
Життя розпочинається!

Автор: Олександр Рубець

21.04.2019

Ми крокуючи вперед
Повернулися назад.
З шафи вигляда скелет,
Розквітає диво-сад.

Рот закрили хто сказав:
"Він проблема всіх розрух."
Час поразки їм настав,
Геть весь корупційний рух.

Хто на Банковій ховавсь,
Вже тікає за бугор.
Нам усім терпець урвавсь,
Що пригріли цих потвор.

Забирайте посіпак
Доки не заграє дзвін.
Ще не зрозумів дивак?
Нам потрібно справжніх змін!

Автор: Олександр Рубець

19.04.2019

"Культура современности"

Ты пишешь мне письма на почту,
Но я не читаю, увы.
Листаю всё строчку за строчкой,
Но знаю что буквы мертвы.

Зачем мне продаться системе,
Ведь если не друг - сразу враг.
А нас контролируют схемы,
Они держат властный рычаг.

Девчонки что в юбках сверкают
Совсем забывая про честь.
На шоу больших выступают,
К ним каждый захочет подсесть.

Торчки что в подвалах гуляют
Шприцы оставляя везде.
А с ними девчонка крутая,
Что тоже уже на игле.

У нас что не глянь - нет культуры,
Прохожий бесспорно хамит.
Без нрава, науки, цензуры,
А должен ведь быть свой лимит.

И мы посмотрели налево,
На право взглянули боясь.
У каждого вроде бы гневы,
Но рядом присутствует страсть.

Зачем ты мне пишешь на почту,
Ведь лучше бы в гости пришла.
Кидаешь одну заморочку,
А чай у меня не пила.

Давайте все будем другими,
Для этого многое есть.
Мы станем людьми мировыми,
Которые чтят слово честь.

Автор: Олександр Рубець

16.04.2019

"Молитва янголу"

Мій янголе безсмертний
Храни моє життя
Доки живий, буремний,
Ходжу по світу я.

Доки кохаю щиро
За правду все віддам.
Я хочу тільки миру,
Котрого не продам.

В житті боротись вправно
Здоров'я Боже дай.
Іти вперед відрадно
В кінці знайшовши Рай.

Щоб доля і здоров'я
Зі мною завжди йшли
Забулось слово зброя,
Та біди відійшли.

Автор: Олександр Рубець

14.04.2019

Зеленіла весна,
Розквітали сади.
Край дороги одна
Ти ішла в нікуди.

Тебе мрія несла,
Тобі вітер співав.
У нічній цій красі
Я тобі заспівав.

Залишайся моя,
Я кохаю тебе.
Гарний спів солов'я
Лиш до тебе веде.

І настала пора
Коли я не прийшов.
Рахувала це гра?
Але іншу знайшов.

І згадались слова,
Що тобі говорив.
Хоч зі мною вона,
Я для тебе творив.

Залишайся моя,
Я кохаю тебе
Гарний спів солов'я
Лиш до тебе веде...

Автор: Олександр Рубець

07.04.2019

Якось у верховній будці
Пес кричав в останній раз.
Він сидів в прекрасній шубці,
Не жалів красивих фраз.
Біля нього всі зіваки.
Миші, горобці, коти.
А в палатах лиш собаки,
Треба Тузю стерегти.
На сторожі сидить родич,
В полюванні вірний друг.
Порівну всю ділять здобич,
Контролюють все навкруг.
Дали слово мишенятам,
Що здолають всіх котів.
А котам пообіцяли
Дати мишам всім чортів.
І всі вірять, всі сміються,
Ото зараз заживем.
Миші із котами б'ються,
Пси кричать: "мир збережем."
Ходять свині коло хати
Насміхаючись із них.
У сараї люблять спати,
Та образити слабких.
Із собаками у долі,
І горою ці за них.
Разом всіх держать в неволі
При умовах нелегких.
Тільки горобець побачив,
Тільки горобець почув.
"Краще жити" - він зазначив
І реформу враз відчув.
Всім його на розтерзання
За наклеп, та метушню.
Сів у клітку в наказання
За нечисту маячню.
Ще розкрила клюва курка.
Куд - куда, да куд-куду?
Нею зласувала Мурка
Гордість панського суду.
І задумали вусаті
Будувати хитрий план.
Обміняли таракани
Сахар свій на чемодан.
Снігурі із ластівками
Все літали за кордон.
Різними брели стежками
Попиваючи бурбон.
Жити думали як свині,
Та вродились виживать.
Не по тій пішли стежині,
Бо в чужині помирать.
Є мораль у кожній байці,
Де і як життя прожить.
Головне душа велика,
Щоб проблеми пережить.
Щоб запам'ятати хто ти,
Де живеш і народивсь.
Всі верховні нечистоти
Скинуть геть, їх час спинивсь!

Автор: Олександр Рубець

01.04.2019

Ромен - чарівне місто,
Ріднішого нема.
Його вже урочисто
Вітає ця весна.

В Ромнах все розквітає.
Буяє парк, сади.
Світліше сонце сяє,
Приємніше іти.

Красиве місто нині,
Лиш радість на душі.
І пам'ятник свинині,
І Лондонські дощі.

Живемо наче Німці,
В футбола грають всі.
Але у нас на думці
Порожні гаманці.

Тумани як в Європі,
На Київ схожі ми.
Дай Боже не в окопі
Страждати від чуми.

Щоб не було напасті,
Щоб не було пітьми,
Щоб жити тільки в щасті,
Здоровими людьми.

Автор: Олександр Рубець

31.03.2019

Верная Любовь

Моя мечта - любить тебя,
В себя влюбив попутно.
Подарок сделала судьба
И ночью мне уютно.

Когда на звёзды смотрим ввысь,
Проблемы забываем.
Ты только милая держись,
Судьбу как есть встречаем.

Не побоюсь сказать тебе
Волшебные три слова.
Держа цветы в своей руке
Стою влюблённый снова.

И пусть над нами не ручьи,
Луна не под ногами.
От смеха громко хохочи,
Упейся чудесами.

Да я пою..., да я поєт,
А что в этом плохого?
Тебе и стих, и весь сонет,
И счастья много-много.

Проходят дни, за тем года,
А я всё ожидаю.
Когда уедем навсегда?
Мечтаю, но не знаю...

Люблю тебя, сказать готов
Но как то не решаюсь.
И там не нужно много слов,
Но в них я задыхаюсь.

Я задыхаюсь в подлой лжи,
В грехах тяжёлых каюсь.
Меня родная поддержи,
Я заново рождаюсь.

И если бы не этот стих,
Слова любви богине.
Никто бы тайн не знал моих,
И имя на помине.

Всей правды вам не расскажу,
Но пусть она узнает.
Я с ней дружу, за ней слежу,
Душа моя скучает.

И если ты поймёшь о ком
Я написал все строчки.
То скинь письмо под ночь, тайком,
А там: "Люблю!" и точка.

Автор: Олександр Рубець

30.03.2019

Вірш-присвята президенту(минулому)
"Останні п'ять років життя-2"

Ти душу свою на вівтар положив,
За нас ти помер, та для себе не жив.
І хай соловейко мовчить у саду
Я з квітами в пам'ять на цвинтар прийду.

Прийду й подивлюся в обличчя батьків,
Вони не такі як в верховних катів.
Очі сльозами і горем налиті,
А у політиків просто залиті.

Пропала свобода, слово і сила,
Влада людей так своїх захистила.
Гроші на вітер, святкові салюти,
Та у кармани побільше валюти.

А може вже досить людей обкрадать,
Прийшов час за хлопців зі сходу згадать?
Прийшов час згадати за бідний народ,
В якого крім вас більш нема перешкод.

Кати ви народу, годі мовчати,
Усіх вас потрібно пересаджати!
Якщо ви і далі будете красти,
То Україна вся може пропасти.

А ви патріоти словами кричіть,
Країну любити гарантів навчіть.
Щоб кожен політик, міністр чи прем'єр
Знав всю цю дорогу із крісла в кар'єр.

Щоб гроші не крали у наших батьків,
Навчання зробили на сотню років.
Дали нам умови і де працювать,
Забули слова: воювать, убивать.

Не хочемо бути ми перші з кінця.
Корупція, рабство нам не до лиця.
Комусь після кулі лишається сон,
Бо в кріслі осівся скажений барон!

Автор: Олександр Рубець

27.03.2019

Вірш-присвята президенту(минулому)
"Останні п'ять років життя"

Вітер тихо насміхався,
Коло тину у саду.
Ти мене лиш дочекайся,
Я до тебе знов прийду.
Дочекайся мене вранці,
Дочекайся на зорі.
Щоб посунулися шанці
І заграли кобзарі.
Щоб залишили нам спокій!
Серце люба так болить...
Де не глянь - там степ широкий
Землю нашу боронить.
Помирають козаченьки,
Гроші тільки у царя.
Не побачити їм неньки,
Не дійти до вівтаря.
Кров з очей вже полилася,
Ну за що, за що напасть?
Гірка річка розлилася,
Хай за все вам Бог воздасть.
Пам'ятайте люди добрі
Біль ошпарених грудей.
Всі кричали, всі хоробрі,
Та п'ять років..., ювілей.
Пам'ятаю як кричали:
Тільки він нас приведе!
Всім народом ми благали
Хай отаманом буде.
Помилились..., та фатально,
Тих хоробрих вже нема.
Тільки вписані прощально
Всіх героїв імена.
П'ятирічка вже минає,
"Рідна матінка війна..."
Наш народ щодня вмирає,
А на троні сатана.

Автор: Олександр Рубець

26.03.2019

Сенс життя

Свою душу на плац
І душевная рана.
Є карета й палац,
Та сумує кохана...

На початку лиш чай,
Потім думка про квіти.
Ти цю мить відшукай,
Будуть жінка і діти.

Наче Рай на Землі,
Гарна подорож морем.
Запливли кораблі
В бухту сповнену горем.

По життю все ішов,
Добре парус тримався,
А як тільки дійшов
Гучно, сильно сміявся.

Час приходить рушать,
Не у плав, у повітря
Люди сильно грішать,
Це життєва палітра.

І нехай гвинтокрил,
Ну і що, що останній?
Тут немає вітрил,
Та зорі на світанні.

Що зі мною було?
Люди правду хай знають.
В спину дихає зло,
Солов'ї не співають.

То останній був день,
Десь далекая вічність.
Наспівались пісень,
Досягнули величність?

Автор: Олександр Рубець

24.03.2019

Моя мила

Подивлюся на квіти
І тебе в них впізнаю.
Доки сонце нам світить,
Я тебе захищаю.

Одну квітк надії,
Одну каплю у морі.
Ти ввійшла в мої мрії,
Що палкі та прозорі.

Лиш тебе я чекаю,
Лиш тобі я молюся.
Чистим серцем кохаю
Та зізнатись боюся.

Може я не коханий,
Може сварить матуся.
Розпустились тюльпани,
Я до них пригорнуся.

Моя мила, кохана,
Янгол Божий із Раю.
Ти для мене жадана,
Лиш на тебе чекаю.

Автор: Олександр Рубець

21.03.2019

Є дівчина на світі,
Яку давно люблю.
Вона гарніше квітів,
Для неї все зроблю.

Зі мною вона інша,
Та я в коханні згас.
Слідкує за всім тиша,
А підганяє час.

Весь біль проходить легко,
Коли зі мною ти.
Дивлюсь в життя далеко,
У дальні ті світи.

Я бачу тільки любу,
Її одну, святу.
Та з нею прагну шлюбу
І осінь золоту.

У серці лине пісня,
Що унікальна ти.
Майбутнього не бійся,
Дійдемо до мети.

І хай між нами прірва,
Її обійдемо.
У наших душах віра,
Яку збережемо.

Нема в душі тривоги,
Пропав і сум, і жаль.
Йдемо до перемоги,
Долаючи печаль.

В житті у мене зірка,
Назавжди ти одна.
Кричати будем гірко,
Із келихом вина.

Автор: Олександр Рубець

17.03.2019

Заплаче світ
Коли скажу останнє слово.
Дощавий гніт,
А на душі моїй чудово.

І я іду
Все боячись на мить спинитись.
Шляхом пройду,
Ніде не зможу зупинитись.

Минає час,
А долі грім - замінить спокій.
Вогонь не згас,
Переді мною рай широкий.

І Бог суддя
Моє майбутнє обирає.
Боюсь вождя,
Що з Аду тихо виглядає.

Мої гріхи
Рахують наче гроші в банку.
Летять віки,
Та не побачу я світанку.

Життя іде
Допоки Богу я молюся.
І я живий,
Своєї смерті не боюся.

Життя в раю,
Якщо кохані люди поруч.
Ми на краю,
Коли ліворуч, чи праворуч.

Не знаю я
Для чого народився в холод.
Свята земля
Мені дарує щастя, солод.

Моя рідня,
Все золото у цьому світі.
Чекаю дня,
Щоб запалати в буйноцвіті.

У серці біль,
Але як поруч всі кохані.
Життєва ціль,
Щоб зацвіли сади духмяні.

Своє ім'я,
Я залишити хочу щире.
Одна сім'я,
Кохання у душі єдине.

Автор: Олександр Рубець

13.03.2019

У нас в Ромнах стоїть Тарас
І всіх оберігає.
Він говорив - настане час
Війна нас поєднає.

Що говорив - те і збулось
У думах, заповіті.
Нам воювати довелось,
А декому горіти.

Нам довелось нести гроби,
Братів, синів ховати.
Ми довели, що не раби
І нас не подолати.

Пройшовши смерті і котли
До Бога закликаєм.
Ти мудрість нашу поверни,
Війну ми проклинаєм.

Ти поверни нам синю даль,
Ти поверни нам долю.
Країну чисту як кришталь,
Незламну нашу волю.

До тебе молимося ми,
Тобі пісні співаєм.
Нам це Тарас заповідав
І ми не забуваєм.

Автор: Олександр Рубець

09.03.2019

Кінець зими такий красивий,
Ще так ніколи не було.
Щоб як весною ранок сивий,
А під ногами мертве скло.

Десь вдалені блукає голуб.
Знак честі, миру і добра.
На нас надітий теплий тулуб,
Весняно-зимняя пора.

І холод пробирає кості,
І птиць не видно у садах.
Земля ще кутається в постіль,
Та скоро буде у сльозах.

Навколо люди всі сміються,
Чекають масницю, весну.
Підсніжники з землі проб'ються,
Земля прокинеться від сну!

Автор: Олександр Рубець

02.03.2019

Моє місто грає фарбами весни,
Із зимою вчора попрощалися.
Знову зеленіють ясени,
Дві пори в одну на мить змішалися.

І немає суму та жалю,
Всі радіють, бігають, сміються.
Розкажіть сліпому скрипалю,
Як красиво гарні квіти в'ються.

Вся весна як молодість буяє,
Та теплом своїм нас обіймає.
І хай сонце радісно сіяє,
Та у радості усіх єднає.

Все погане щоб забулось враз,
А хороше в серці залишалося.
Бо настав для нас прекрасний час,
Повесні всі знову закохалися.

Моє місто грає фарбами весни,
Із зимою вчора попрощалися.
Знову зеленіють ясени,
Дві пори в одну на мить змішалися...

Автор: Олександр Рубець

01.03.2019

Роменчанка - красуня!

А яка ж то дівчина у Ромнах живе?
За неї кожен хлопець терну шлях пройде.
Для дівчини зробить все, жар-птицю знайде,
Своє щастя і любов у зірок вкраде.

І дивуються хлопці, заздрять дівчата,
Красою своєю дівчина багата.
В своєму житті вона все ж винувата.
Коханням живе, а воно гірше ката.

Та вся її посмішка радужно сяє,
Кохання поганим в таких не буває.
І навіть, коли вона трошки страждає,
Любов поцілунком її зігріває.

Усі хмари пропливуть, та минуть дощі,
Які весну посіють в молодій душі.
І хоча по осені відлетять грачі,
Головне, щоб очі не плакали вночі.

Автор: Олександр Рубець

15.02.2019

Різнобарв'я душі

Я міг гуляти темними ночами,
Писати уночі тобі романи.
Своє кохання на руках носить
І за тобою по слідах ходить.

Але коли приходить темна нічка,
Мене в полон вкрада шкідлива звичка.
Вона до ранку тихо обійма,
Як сонце зійде - то її нема.

І зранку посмішка сіяє гарно,
Свій день я знову проведу не марно.
А після нього нічка настає,
І перша зірка світло подає.

Як важко страх і темінь подолати,
В той час, як серцю хочеться кохати.
І свої межі річка покида,
Її лякають люті холода.

Моїй душі так хочеться спокою,
Щоб залишитися самим собою.
Побудувати стільки пірамід,
Щоб залишити після себе слід.

І межі часу назавжди здолати,
Усі події легко подолати.
У мрію свою вірить назавжди.
Не руйнувать, а будувать мости.

І по життю йти чесно - не брехати,
Щоб не вдалося в цьому заблукати.
Напитись треба чистої води,
Лише до правди буду я іти.

В моїй душі є несказанна віра,
У снах існує нездоланна сила.
Вірші для мене - невідомий тест,
Життя готує загадковий квест.

Автор: Олександр Рубець

11.02.2019

Не цураймося рідної землі...

Хай кожен знайде в собі сили,
Сказати правду в одну мить.
Ми мріємо, щоб нас любили,
Коли душа наша болить.

Одному треба гроші, злитки,
В той час, як іншому життя.
Не вірить той, що ці пожитки,
Вважав давно він за сміття.

Людина - це не просто слово.
Це - чуйне серце. Це - душа.
І буде жити той чудово,
Хто Україну поважа!

Але коли вона тікає,
Коли цурається землі.
Без Батьківщини помирає,
Без мови гасне в чужині!

Автор: Олександр Рубець

03.02.2019

Зима лютує надворі,
Сніг барвами сіяє.
Яскраво світять ліхтарі,
Навколо все гуляє.

Завмерло все, така пора,
І пес сидить тихенько.
Щоб не кричала дітвора,
Сказала люба ненька.

А свято вже біжить, луна,
Різдво приносить зірка.
Кружляє фарбами зима,
Заграє десь сопілка.

Сьогодні народився Бог,
Його ми прославляєм,
Немає на душі тривог,
Лиш в радості співаєм.

Радіє все, вертеп сія,
Спаситель народився.
Відоме всім його ім'я,
Христос на світ з'явився!

Автор: Олександр Рубець

07.01.2019

Трибуни повністю забиті,
Вболівальників мільйон.
А там всі грають імениті
В битві за дивізіон.

Кожен хто на полі - б'ється,
Радісно кричить фанат.
Після голу хтось сміється.
Воротар як акробат.

Всі на полі в рівних складах.
Шкіра, приналежність, вік.
Грай в близьких собі командах
Жінка ти, чи чоловік.

Знають діти все це змалку
Де офсайд, де кутовий.
Бачить як зробив помилку
Той гравець, що польовий.

А у нас немає грошей,
Спонсор де? А стадіон?
Граємо лише для себе,
Із нас кожен чемпіон.

У футбол не грають гроші,
А в дворах і на полях.
Нас немає на афіші,
Та футбол у нас в серцях.

Автор: Олександр Рубець

За окном метели,
Выпал первый снег.
Что же ты смеёшься
Милый человек?

Может очарован,
Или злой совсем,
И немного скован
Паникой систем?

Где-то загрустилось,
Где-то занесло.
Как-то так случилось
Боль всю унесло.

И зима красиво
С осенью в обмен.
Принесла игриво
Ветер перемен.

Веселятся люди,
Дети так поют.
Все хотят в салюте
Видеть бой минут.

Мы желаем счастья,
Вот такой указ!
Чтобы все несчастья
Не касались вас!

Автор: Олександр Рубець

Моє життя!

Молодість не відчува стереотипів,
Я вдячний долі, що живу в Ромнах.
Є у кожного свої душевні скрипи,
А в мене стежка і краса в садах.

У цьому місті я прожив із малку,
Тут народився, перший раз пішов.
Відстояв свою першую лінійку,
Та в РК СНАУ радісно прийшов.

Навчався в коледжі чотири роки.
Наразі і працюю, і учусь.
Не без проблем роблю життєві кроки,
Та знаю, що лише в найкращих вчусь.

Не буду відступати ні на милю.
Дивлюсь і рухаюсь лише вперед.
Я хочу гартувати волю, силу
І жити як говорить Архімед.

Моє кохання розцвіло й не гасне.
Моє добро відкрите для людей.
Я відчуваю, що життя прекрасне
І маю безліч відданих ідей.

Я хочу світ увесь зробити кращим,
Де люди толерантністю живуть.
Завжди допомагати в біді слабшим,
Та все найкраще від життя здобуть!

Автор: Олександр Рубець

Цінуйте життя!

Ми всі по світу біжимо.
Хвилини йдуть, життя марніє.
Увесь свій час так живемо,
А світ із кожним днем світліє.

Минає все наше кохання,
А гроші головне, що є.
В житті багато сподівання,
Та кожному завжди своє.

Нехай ідуть всі за достатком,
Я своє щастя не віддам.
В душі слідкую за порядком
І насолоджуюсь життям.

А на шляху криві дороги,
Які ведуть у рай, чи ад.
Хоча життя - одні тривоги,
Воно не вернеться назад!

Автор: Олександр Рубець

МОЛИТВА

Богу я тихенько помолюсь,
Уночі упавши на коліна.
Та в ікону щиро подивлюсь,
Я не хочу бачити руїни.

Помолюся тихо за сім'ю,
Щоб здоровою була родина.
Не забуду матінку свою
І назавжди в серці Україна.

Помолюсь, щоб не було війни
І без чварів доля обіймала.
Щоб живі були усі сини,
Котрих ця подія поєднала.

Кожен день сумні лиш чути звістки,
Котрі в дім приносять тільки біль.
Хай поперек горла стане кістка,
Тим, хто наш народ вважа за ціль.

Помолюся я тихенько Богу,
Помолюсь за все, що є живе.
Тільки він покаже нам дорогу,
А чи рана з часом заживе?

Автор: Олександр Рубець

А я тебе кохаю щиро,
Та по життю свій маю шлях.
Тримаючи в руках сокиру,
Вбиваючи у доску цвях!

Не бачив би тебе завжди,
Та зупинились наші сни.
Навіщо я прийшов сюди,
Де не зустріти нам весни?

Знайшов і втратив я тебе,
А ти хотіла не мене.
Не знав куди життя веде,
Надіюсь лихо омене?

І ось прийшов фінал для нас,
Вогонь у серці ще не згас.
Я знаю це останній вальс,
В кінці настане грізний час.

Кінчилось все, тебе нема
З мого життя пішла ти.
Любов у смуток завела,
Не хочу більш кохати.

Щемить у серці, все болить,
Я в душу вірю свято.
Красиво хочеться прожить,
Та дихати завзято!

Автор: Олександр Рубець

Вдивляйся в погляд загадковий,
Бери цілком усе життя.
Щоб кожен день твій був казковий
Зі шляхом повним небуття.

Не зупиняйся у дорозі,
Вирішуй як зробити крок.
Та щоб не бути у тривозі
Запам'ятай життя урок.

Коли говорять, що ти інший,
Прийми слова за комплімент.
У чомусь кращий, в чомусь гірший,
Ціни завжди життя момент!

Якщо ти зможеш пережити,
Ту насолоду відступить.
Відразу вдасться все змінити
І в долі щастя укріпить!

Автор: Олександр Рубець

Зустріч у парку

Зустрілись якось у парку
Знайомі два сердечка.
Забули смуток та журбу,
Не кажуть ні словечка.

І ось пройшов миттєвий шок,
Вони заговорили.
Немає поблизу пташок,
Раптово відлетіли.

Говорить він:
"Привіт, ти як?"
"Живу без змін,
Один бардак."

"А в тебе зараз як життя?"
Його запитує вона.
Всі промайнули почуття,
І відповів: "Кохаю я..."

"Ти щось сказав?"
"Та ні, то так."
А вітер знав
Розлукам смак.

Пройшла ще мить після розмови.
Мовчання, тиша поміж слів.
Не буде на Землі любові,
Коли в душі не чути спів.

І опустивши очі в землю,
Або піднявши в срібну вись.
Пройшли усе життя даремно,
Ще й поспішаючи кудись.

Навіщо жити у стражданнях,
Ти про кохання розкажи.
Щоб не тонути у бажаннях,
Всі почуття їй покажи.

Запам'ятай, що ти людина,
Тобі весь наш прекрасний світ.
Для того, щоб була родина,
Відразу їй скажи привіт!

Як починається розмова,
Про вашу долю, почуття.
Скажи лише чотири слова:
"Тебе завжди кохаю я!"

Автор: Олександр Рубець

Листопад

Старі будинки, вулиці, міста
І я весь час ходжу лише по колу.
Чекаючи, що осінь золота
У листопаді створить ореолу.

І хай у ньому буду я кружлять,
Неначе в танці з листопадом грати.
І листя як ті птиці вверх летять,
Ніяк не хоче на землі лежати.

Вже відлетіли ластівки сумні,
Шпаків та журавлів забрала осінь,
Немає їх, вони на чужині,
На небі і в очах сіяє просинь.

І хай кружляє осінь золота,
Та зоставляє слід гіркий у серці.
Із осінню приходить пустота,
А після неї лад мінорних терцій.

Автор: Олександр Рубець

Ода коханню

Ти моє диво, моя пісня, моя смута,
Для тебе все у цьому світі я зроблю.
Любов свою земну, що не була відчута,
З тобою пісню та кохання розділю.

І хай ти будеш біллю та стражданням,
Нема любові вперше і востаннє.
Я знаю як це жити лиш бажанням,
Життя для двох закоханих безкрайнє.

Для нас з тобою зірка світить гарно,
За руку по життю підемо в світ.
Я знаю точно, буде все безхмарно,
Та проросте красивий первоцвіт.

І хай про нас ніхто не заспіває,
В коханні залишаємося вдвох.
Та час наш без упину пропливає,
Будуючи життя для нас обох!

Автор: Олександр Рубець

Суд

На полях країни все змарніло,
Тільки чути соловейка тихий спів.
Та невже отак все пролетіло,
Навіть небо показало лютий гнів.

А можливо просто Божа кара,
За діяння, що робили вдвох.
Хоч давно з тобою вже не пара,
Грім з вогнем прийшли до нас обох.

Не важливо хто з нас більше винен,
За гріхи отримаєм вердикт.
Я у тебе був одним єдиним,
Ти у мене тільки як інстинкт.

Після суду винного немає,
В залі поміж нас стоїть стіна.
Вітер до кісток мене проймає,
А в душі ледь-ледь бринить струна...

Автор: Олександр Рубець

***

Не тримаю у серці образ,
Не жаліюсь на долю свою.
Покохаю в житті лише раз,
Над рікою життя постою.

А вода все тече, та тече,
У човні без упину пливу.
Не забути красивих очей,
Котрі бачу немов наяву.

Я пройду через скелі густі,
Подолаю всі хвилі проблем.
І хоча вони будуть пусті,
Та палають яскравим вогнем.

Не забуду те місце в житті,
Де у плав на човні я пішов.
Проживу все життя в доброті,
Повернути захочу все знов!

Автор: Олександр Рубець

Наш світ

Свої принципи я не порушу,
Увесь світ наш прекрасний люблю.
Головне берегти свою душу,
Задля цього усе я зроблю.

Ми живемо на грішній планеті
У якій є важливе життя.
Руки тягнемо лиш до монети,
Та немає в очах каяття.

Неважливі чужі нам проблеми,
Якщо це не стосується нас.
Кожен вірить у різні Едеми,
Та блукає рахуючи час.

Я не хочу так жити у світі,
Де нема співчуття та жалю.
Але поки ще сонце в зеніті,
Світ такий, який є, полюблю!

Автор: Олександр Рубець

Кляті звички

Пора давно змінити кляті звички,
Не пити наче то в останній раз.
За це лиш келих підійму водички,
Не хочу чути п'яних я образ.

Палити також всім заборонити,
Ми проти вбивства ненароджених дітей.
Нам їх життя потрібно боронити,
Щоб не читати жалісних статей.

Наркотикам немає зовсім місця,
Про них не треба навіть говорить.
Нехай усіх рятує лиш Пречиста,
А ми їм допоможем далі жить.

Образливі слова всі забувати,
Та жити далі без пустих прикрас.
Відразу розпочнемо процвітати,
Без неприємних та болючих фраз.

Дивитися лише на колір шкіри.
За мову, що говорять зневажать.
Пропав наш етикет культури й віри,
Нам треба всі народи поважать.

Пора давно змінити кляті звички,
А їх у нас багато розвелось.
Та вранці встаньте, випийте водички,
Подумайте - ми винні, чи здалось?

Автор: Олександр Рубець

Моя країна

Моя країна найрідніша, наймиліша,
Вона для мене наче сонця дивограй.
Нехай зима настане найлютіша,
Та не віддам свій милий, рідний край.

Не треба мені золота, алмазів,
Прекраси, гроші - хай все буде вам.
Не буду слухатися я чужих наказів,
Країну я нікому не продам!

І не важливо як живуть десь люди,
Не треба нам нічого, в нас є честь.
Не станемо на шлях проклятого Іуди,
Навіщо нам той вибір перехресть?

Країна лиш одна, ми в ній прапороносці,
Пісні про неї будемо складать.
Неначе горді змієлови-змієборці,
Свій шлях єдиний будемо тримать!

Автор: Олександр Рубець

Ми блукали у пошуках дива...

Ми блукали у пошуках дива,
А вночі пили холодний чай.
І нехай за вікном грає злива,
Все ще буде, ти лиш зачекай.

Ми не втратимо віру, надію,
Свою волю в кулак зберемо.
Тільки пестити будемо мрію,
Не надінемо кляте ярмо.

Ми живемо у новому світі,
Головні в ньому - людяність, честь.
Нам всім сонце однаково світить,
Та чекаємо нових пришесть.

Всі слова адресуємо Богу,
Але вміємо тільки вбивать.
Та не куля вселяє тривогу,
Можна словом усіх розірвать!

Автор: Олександр Рубець

Моє місто

Я пройду рідненьке місто,
Де нема гучних шосе.
Стадіон, подвір'я чисті,
А вночі сіяє все.

Мій Маяк - моя фортеця,
Де прожив усе життя.
Назавжди в моєму серці,
Та на жаль без вороття.

Я колись там народився,
Навіть зараз там живу.
І ніколи не забуду
Свою вулицю живу.

Тут зробив я перші кроки,
З друзями в футбола грав.
Це були щасливі роки,
Зараз вже дорослим став!

Хоч дитинство вже далеко
Крок за кроком далі йду.
У житті не буде легко,
Та здолаю всю біду.

Головне - дивитись далі,
Про сім'ю не забувать.
Треба жити без печалі
І минуле пам'ятать...

Автор: Олександр Рубець

З берези опадає жовте листя...

З берези опадає жовте листя,
Та птиці відлітають до тепла.
Можливо із багряного намиста
Ти викладеш чарівнії слова.

Повідаєш про все своє кохання,
За почуття роскажеш лиш мені.
І будемо з тобою аж до рання
Говорити, цілуватися одні.

Поділиш всі зі мною таємниці,
Чекати будеш якщо пропаду.
Пробачиш коли я зроблю дурницю,
За тебе навіть пекло все пройду!

Ти знаєш, що для нас це лиш початок,
Життя сторінку розвернуло знов.
Для когось головне в житті достаток,
Для нас життя дорівнює любов!

Автор: Олександр Рубець

Щасливі люди не пишуть віршів...

Щасливі люди не пишуть віршів,
І сльози з очей вранці не витирають.
Щасливі люди не плачуть від снів,
І в парку самотні вони не гуляють.

Щасливі люди забудуть минуле,
І скажуть усім, що у них все нормально.
Забудуть про те, що в коханні тонули,
І як посміхалися чисто формально.

Щасливі люди забудуть всі дати,
І їм неважливо все те, що навколо.
Вони не ведуть себе оригінально,
Та у своїх діях не ходять по колу.

Щасливі люди..., у них все чудово,
Їм не було у житті дуже важко.
У них без питань завжди все казково,
Нещасним постійно приходиться тяжко!

Автор: Олександр Рубець

Покрова

Ми нащадки отаманів,
Наші предки козаки.
Борючи усі кайдани,
Танцювали гопаки.

Повертаючись у курінь,
Випивали по сто грам.
Свою шаблю загострили,
Дали в зуба ворогам.

І пройшовши всі дороги,
З перемогою весь світ.

Даючи всім допомогу,
Проживали сотню літ.

На Покрову у нас свято
Українських козаків.
Так давайте всі завзято
Танцювати гопаків.

Щоб не мали з вами суму,
Щоб не знали з вами бід.
Хай Покрова нас всіх вкриє,
Та розтопить в серці лід!

Автор: Олександр Рубець

Я до тебе кохати не вмів

Я до тебе кохати не вмів,
А без тебе і жити не хочу.
Ти одна варта сотні життів,
Чого варті лише одні очі.

Я б за тебе і душу продав,
Якщо скажеш, пройду через скелі.
Тільки руки твої цілувать,
Обіймать тебе, бути на небі.

Моя доля - твоя назавжди,
Моє серце тебе лиш кохає.
Все життя моє - ти, тільки ти,
Моє тіло без тебе страждає.

Я не хочу і дня бути сам,
Якщо в пекло, то підемо разом.
Я нікому тебе не віддам,
Вся любов наша сяє алмазом.

Автор: Олександр Рубець

Сансара

Кажется мне - ты приходишь во сне,
Ночью, зимней прохладой.
Утро мыслей, туман в голове,
Я просыпаюсь с досадой.

Может кто-то с тобою уже,
Утром сладко целует?
Но у меня лишь ты в голове,
Моё сердце больное горюет.

Все грешны на прекрасной земле,
Жизнь проходит как нужно.
И стоит твой портрет у меня на столе,
Мне становится душно.

Каждый день мы боимся мечтать,
На пути не входя в повороты.
Только мысли в тумане опять,
Вы их уже не найдёте.

И проходят так годы, века,
Нас заменяя другими,
Только мир и любовь навсегда
Вечные, незаменимы!

Автор: Олександр Рубець

Моя мрія

У мене мрія є одна навіки
Знайти любов, довіритися їй.
І радісно усе життя прожити,
Та рухатися на шляху до мрій.

Пройду все пекло я заради неї,
Та ріки всі смертельні перейду.
Не побоявшись кари, і на небі,
Лише для неї янгола знайду.

Весь світ пройти у пошуках любові,
Побачити троянди та сади.
І в очі подивитися чудові,
Своє кохання назавжди знайти.

І кожен крок вперед мене штовхає,
У радісний, прекрасний, новий день.
Де моє серце щиро покохає,
Та заспіває радісних пісень!

Автор: Олександр Рубець

Кот

Кот всё ходит у окна: не ест, не стип,
И усами так угрюмо шевелит.
Смотрит он на небо и мурчит,
Каждый кто затронет - разозлит.

Он ночами не мурлычит - просто спит,
Просыпается и ходит как бандит.
Я смотрю как головою шевелит,
И бывает что немножечко дрожит.

Что такое? Не пойму я, в чём же суть,
Уж не должен ли ты котик отдохнуть?
Должен грусть свою немного пережить,
И по комнате счастливым вновь ходить.

Посмотрел я на кота, спросил: "Болит,
Ну куда твой подевался аппетит?
Хватит мурчик всё по комнате бродить,
Вот покушай и на улицу ходить."

Посмотрел я на него, а он блестит,
И подумал: "Я как доктор Айболит!"
Не успел и шагу сделать - снова грусть,
За кота я не на шутку уж боюсь.

Посмотрел в тот час на небо - лист летит,
Вот куда прекрасный путь его лежит?
На кота я тут же зыркнул - он следит,
Как не странно, но за тем что лист летит.

Всё я понял сразу, кот мой не грустит,
Смотрит он как осень золотом кружит.
За окно он смотрит, смотрит и молчит,
Потому что всё вокруг лишь огнём горит.

Автор: Олександр Рубець

В поиске себя

Каждый должен любить этот мир,
Каждый должен найти в нём себя.
Ведь когда то я был пассажир,
На вокзале в морозы сидя.

Я себе ночью вены вскрывал,
А на утро лежал весь в крови.
Я в мучениях сильно страдал,
От нехватки счастливой любви.

Было дело что босым ходил,
Свою обувь в пути истерзал.
Я так долго по миру бродил,
И твой облик прекрасный искал.

В своём сердце пожар я тушил
На побитом стекле ночью спал.
О тебе лишь ночами грустил,
И тебя лишь с собой представлял.

Пьяный врач мне сказал не грусти,
Пей вино и не думай о ней.
Но не смог силу я обрести,
Всё забыть до конца своих дней.

И теперь вновь сижу я один,
Моя комната будто жива.
Я смотрю из окна на огни,
Но по прежнему вижу тебя.

Я смотрю на красивый мираж,
Не могу прикоснутся к тебе.
Потому что весь твой антураж,
Испарился картинкой во мгле.

Автор: Олександр Рубець

Ах какая в Ромнах благодать...

Ах какая в Ромнах благодать,
Ах какая у нас здесь природа.
И на лавочке в парке прекрасно сидят,
Когда лето, там куча народа.

Когда ночь за окном - все поют,
Молодёжь веселится и пляшет.
Ах какая тогда благодать,
Когда город в ночи весь украшен.

А на сердце опять всё болит и болит,
И опять грусть моя без ответа,
Ведь листва уже жёлтым и красным горит,
Это значит что кончилось лето.

Посидеть уже негде в ночи под луной,
Парки, скверы все стали пустые,
Только люди угрюмо идут домой,
В суете проводя выходные.

И какая бы людям была благодать,
Коли осень не лезла в их душу.
Что бы летом могли мы всё время дышать,
И тогда наш покой не нарушить.

Но увы осень здесь, опадает листва,
Улетает на юг птичья стая,
Я не знаю когда бушевать, ликовать,
А вокруг суета городская...

Автор: Олександр Рубець

Вдруг невзрачно пожелтело всё листвой...

Вдруг невзрачно пожелтело всё листвой,
Надо мною заклубились облака.
Без любви наверно не найти покой,
Но я чувствую, она уже близка.

Я бродить теперь обязан сквозь домов,
Где когда то я замечу образ твой.
Подойду, но жаль что мне не хватит слов,
Объяснить, что наконец то я с тобой.

Знаю точно - это будет и тогда,
Я верну свою влюблённость, и покой.
Моя жизнь была как дерзкая игра,
Но настало время просто быть собой.

И над городом закружит жёлтый лист,
Ветер бродит одиночеством опять,
Мне сыграет где то в парке баянист,
А я так же буду о тебе мечтать.

Но настанет время в бездорожье дней,
Когда буду чистый облик твой искать.
Вдруг увижу тебя в красоте твоей,
И тобою буду вечно я сиять.

Автор: Олександр Рубець

Загадочная любовь

Я тебя полюбил за улыбку,
Ты клялася мне тоже в любви.
Но теперь осознал я ошибку,
А ведь поздно, ведь поздно увы.

Моё сердце в печали страдает,
О тебе не могу позабыть.
Силуэт ночью твой замирает,
Ты скажи, как тебя разлюбить?

Завивает ночная прохлада,
А с деревьев слетает листва.
Лишь увидеть тебя мне отрада,
Посмотреть в голубые глаза.

Заболею быть может тобою,
О тебе буду думать всегда.
Мы не связаны вместе судьбою,
Но любовь между нами жива.

Автор: Олександр Рубець

Вірш-пісня. Пісня є на YouTube під назвою

"Александр Рубец - Загадочная Любовь"

Судьба

Я знаю что на всё есть своё время,
И нам с тобою встреча суждена.
Но я бы предпочёл вот это семя,
Судьбе отдать которая бренна.

Душевного порока я не скрою,
Я не хотел бы видеть злобный лик.
И может даже я тебя не стою,
Хотя так говорил лишь твой язык.

Сначала мы теряем, после любим,
Имея всё, плюём на мир сполна.
Хотя сердца любимых раним, губим,
Всё скажем честно, правды не тая.

И встретимся когда нибудь мы летом,
Сорок второго где-то декабря.
Пройдёмся по неведомым планетам
Гуляя слепо, молча говоря!

Автор: Олександр Рубець

Проснётесь вы утром прохладным...

Проснётесь вы утром прохладным,
С глазами черней тёмной ночи.
Лицом своим хмурым, досадным,
На улицу вдаль глянут очи.

Там очень сурово при свете,
И кто-то тебе скажет нет.
Кому-то ты нужен в сонете,
Кого-то утешит бюджет.

Все люди невзрачные, точно,
Любого купить можно враз.
Ведь кто-то продался досрочно,
Другой выживает боясь.

Смотреть на одежду и лица,
И вывод по внешним чертам,
А как же тогда нам влюбиться,
Когда мы идём по следам?

Не ищем в себе мы душевность,
А судим за это других.
Окутала нас повседневность,
И мы в ней как стадо больных.

Меняться душою не поздно,
Но нужно понять лишь одно.
Реальность бывает курьёзна,
Ведь жизнь - это вам не кино!

Автор: Олександр Рубець

Памяти Сергея Бодрова

Мои глаза зальются лютой кровью,
И сердце пустит горькую слезу.
Всё станет сразу очень неспокойным,
Но на пути я всё перенесу.

Быть может будут бить и прессовать,
Да на костях моих родимых танцевать.
Но ведь давно я стал всё понимать,
Что после боя нужно оживать.

В глаза мои суровые смотря,
Ты не забудь сначала глянуть в душу.
Ведь то что внешне видишь - будет зря,
Когда плюёшь во внутрь, а смотришь лишь наружу.

Перед собой я вижу только лес,
В котором бегают одни бараны.
Когда то Бог сказал, что он воскрес,
Ну а сейчас все смотрят на карманы.

И кто то знает цену не в деньгах,
И кто то знает счастья без бумажки.
Скорее он уже на небесах,
Там попивает из солдатской фляжки.

Давайте же останемся людьми,
Хотя бы не на долго, хоть на время.
И вспомним то, как были мы детьми,
Оставив позади тугое бремя.

Автор: Олександр Рубець

Наш футбол!

Телевизор шумит и орёт,
Гул по улицах ходит ужасный.
Это значит что снова зажжёт,
Наш футбол: он велик и прекрасный.

Вы под свист и гудение толпы,
Попытаетесь выйти на поле.
И сыграть лишь для нас вы должны,
Показать всем свою силу воли.

И гордится мы будем в тот час,
Не победе, а вашему духу.
Точно будем вам хлопать гордясь,
Лишь за то, что прошли эту вьюгу.

Мы на поле увидим кумиров,
И за них глотки в счастье порвать.
За голкиперов и бомбардиров,
Что за нас продолжают играть.

Нету силы терпеть поражение,
Но когда до конца на ногах.
Мы простим вас за все огорчения,
Что бы дальше вы жили в мечтах.

Нам не важно какой итог матча,
Проиграли, победа, ничья.
Что же скажет в финале докладчик,
Где свисток даст товарищ судья.

Мы увидели битву на поле,
Все мы знаем что битва за нас.
Так чего же не петь оле-оле,
Нам при каждой игре наших в пас.

Матч идёт и судья как по нотах,
Разрешает играть людям в мяч.
И стоят два койота в воротах,
И на каждый удар есть ловкач.

Мы не видели в сетке движение,
Но затем прозвучал свисток - фол!
Ах какое же было волнение,
Когда наши вонзили тот гол.

Все мы замерли, резко запели,
И кричали, и пели вовсю.
После матча крича: "Неужели"
За победу пустили слезу!

Автор: Олександр Рубець

Мы в жизни...

Мы в жизни многое теряем,
Но говорим, что побеждаем.
Мы те кому пора подумать,
Что с миром сложным нам придумать?

Ведь все уже нашли заботу,
И так же ходят на работу.
Но не живут, а убегают,
За свою подлость отвечают.

Пора уже забыть обиды,
Которые толкали гиды.
Мы получили всё что нужно,
За то, что продались бездушно.

Забыли все, что на пороге,
Уже стоит наш час тревоги.
Продали всё: страну и землю,
Но я о честности лишь внемлю.

Неважно будет всё богатство,
Хоть ты отдай своё всё царство.
Настанет время, суд ненастный,
По силе страшный и ужасный.

И час тот будет не минута,
А для судьи не та валюта.
Он заберёт за всё сполна,
Начнётся новая глава.

Быть может так и нужно сделать,
Ведь мир такой нельзя доделать.
Когда живёт одна лишь челядь,
Что нужно просто переделать!

Автор: Олександр Рубець

С Днём Рожденья, С Днём Рожденья,
Дорогая ты моя.
С Днём Рожденья, С Днём Рожденья,
Не могу я без тебя.

Не могу уснуть я ночью,
Не могу работать днём.
Нежный взгляд, твоя улыбка,
Каждый миг горит огнём.

И проходит час за часом,
Убегают дни как сон,
Я с тобою очень счастлив,
И за это мой поклон.

Не любовь, болезнь наверно,
Ну и ладно, пусть и так.
Заболел тобой я славно,
Для меня ты как маяк.

Ты горишь, сверкаешь ночью,
Сердцем путь мне озарив.
Сразу вспомню день прекрасный,
Встретив вас о всём забыв.

Может быть когда-то утром,
Скажешь тихо мне прощай.
Развернусь, уйду красиво,
Но останется печаль.

Может быть и будет так всё,
И забудешь ты меня.
Вариант ведь не последний,
Есть ещё вариант жена.

Но давай не будем думать,
Ещё рано, ты поверь.
Всё само-собой случиться,
Лишь открой от сердца дверь.

Верю я и без сомненья,
Знаю верный будет шаг
А пока что День Рожденья,
Праздник твой, тебе всех благ!

Автор: Олександр Рубець

Я такой, какой есть

Забудь о всём что пишут в заголовках,
Не говори того, чего не знаешь сам.
Когда увидел нашу жизнь в обломках,
То сразу вспомнил всё и разложил по дням.

Не спится нам лихою тёмной ночью,
Мы бродим как шакалы светлым днём.
И вечно все делами заморочены,
Прервётся цепь слуги когда умрём.

Не видим из за золота, алмазов,
Тот свет на Вавилонских берегах.
Мы в похоти увязли без приказов
Остались все поломаны в слезах.

Бывает очень трудно позабыться,
О том кто был так рядом и предал.
И не возможно будет мне влюбиться,
После того как душу потерял.

Нет страха, нет печали, сожаления,
Не чувствую вины порой совсем.
Внутри лишь боль, а с ней опустошения,
Я изменюсь построив свой богем!

Автор: Олександр Рубець

Пьян от любви

Если сердце уходит во тьму,
А душа отторгает любовь.
То ты просто уйди в пустоту,
Отрекайся всего вновь и вновь.

Ты не думай кто прав, кто не прав,
Ты не слушай из уст других бред.
Свою волю в кулак всю собрав,
Направляйся за следом комет.

Нам не нужно искать пустоту,
Ведь она заполняет наш мир.
Лучше всем нам забыть суету,
Создающую в жизни пустырь.

Наши кости сжигают дотла,
Несмотря на небес ориентир.
Я хотел посмотреть в те глаза.
А когда посмотрел то застыл.

Всё случилось не так и тогда,
Умолчать обо всём не хотел.
Ведь упившись тобою сполна,
Я немного свой страх одолел.

Чувства быстро приходят в покой,
А любовь ставит жёсткий удел,
Буду заново жить вновь и вновь,
Я не тот, я себя одолел!

Автор: Олександр Рубець

Странная жизнь

Время тихо и нежно смеётся,
На людей оно смотрит с торца.
Но когда то всё перевернётся,
И душа упомянет творца.

Мы куда то идём но не знаем,
Что нас ждёт, а что будет в пути.
А когда доходя понимаем,
Не туда мы сумели прийти.

Жизнь не спичка, её не сломаешь,
Лучше камни точить, а не ныть.
Будут люди другие, ты знаешь,
Нынче больно кого то любить!

У нас сердце не камень, но может,
Кто то скажет что я уж не тот.
Я всё это почувствую кожей,
И скажу по секрету - он врёт!

Не хочу я прожить как другие,
Уникальность и есть мой конёк.
Ведь какие то все вы чужие,
А я сам по себе - одинок!

Жизнь проходит бесследно и глупо,
И казалось что это вода.
Но теперь ценят все однолюба,
У него кажись совесть чиста.

Не поймут люди, что же им нужно,
Забивает мечту звон монет.
А ведь это всё как то бездушно,
Всё считать свой наличный бюджет.

И привыкли мы к жизни обычной,
И не можем уж больше любить.
И давно мы все стали двуличны,
И любимых смогли позабыть!

Автор: Олександр Рубець

Всё приходит и уходит

Всё приходит и уходит,
И не знает кто в чём прав.
А я вечно улыбаюсь,
И брожу то тут, то там.

Пусть мечта моя далека,
Но стремиться нужно к ней.
Не скулить и не боятся,
Что мешает - разобраться.

Ведь что нужно ещё здесь?
На планете всё же есть!
Человеку не понять,
Отчего, куда бежать.

Он умнее всех на свете,
Так сказал когда то всем.
А со временем поверьте,
Все узнают. Не совсем!

Хитрый, жалкий и трусливый,
Но зато живёт красиво.
Да зачем та красота,
Ведь важнее простота!

Не хочу я быть как этот,
Человек без чувств и с бредом.
Лучше буду я собой,
И пойду другой тропой.

Посмотрю на солнце, небо,
Море, поле, лес, мосты.
Поднимусь на горы где то,
Без печали, суеты.

Время всё идёт куда то,
Ну а я бегу за ним.
Лучше бы мечтал и думал,
Зря ли этот день прожил?

Всех когда то нас не станет,
Но вопрос на душу давит.
Всё ли сделал ты при жизни,
Всем ли помощь предложил?

Жизнь у каждого играет,
Краски, музыка и смех.
Всё что пишем на бумаге,
Там останется на век.

Марш Шопена заиграет,
Зазвучат колокола.
И когда нас похоронят
То запомнят имена!

Автор: Олександр Рубець

Когда влюблён

Я помню как нам хорошо,
Как мы вдвоём целуясь вместе.
С ума тогда чуть не сошёл,
Хоть и не был с тобою лестен.

И кровью, потом я в бою,
О скалы тихо убиваясь.
Свою нелепую судьбу,
Я изменить тобой пытаюсь.

Вот каюсь, каюсь, тихо каюсь,
Тебя забыть как грех пытаюсь.
Но вот когда с тобой встречаюсь,
Лишь нежно, мило улыбаюсь.

И пели птицы поутру,
Когда пытались мы проснуться.
Себя вновь в руки я беру,
Что бы к тебе ещё вернуться.

Настанет день, и ночь придёт,
За облака садиться солнце.
Так день за днём пойдёт черёд,
И ты начнёшь смотреть в оконце.

А вдруг к тебе я не приду,
Подумаешь и прослезишься.
Но знай, пока живу - люблю,
Ты даже после смерти возвратишься.

В моих словах ни капли лжи,
Тут нет иллюзий или злости.
Я за тебя хоть на ножи,
Не то что душу, я продам и кости.

Автор: Олександр Рубець

Жестокий мир

Не желаю видеть стаи туч,
И не место больше огорчению.
Может я уже не так могуч,
В голове моей одни мучения.

Но не ирод я и видит Бог,
Что за мир ложу свою душонку.
Где то был возможно очень строг,
Но об этом зря кричать вдогонку.

Там за дверью светит новый свет,
Где не будет сказок и иллюзий.
Почему же мне кричат все вслед,
Что они терпели от контузий.

Я же не был на тропе войны,
Не судил я их за злые нравы.
Я лишь частью стал страны,
Где везде живут одни нахалы.

И куда мы смотрим наперёд,
Там не видно ничего святого.
Кто страдальцу хлеба принесёт,
Люди скажут: "в роли крепостного!"

Мы забыли впрочем обо всём,
О добре, о ласке, о вселенной.
Не хотим, но жалостно поём,
Как бы лик сошёл благословенный.

Не поймёт ведь разум наш живой,
Что душою пламя одолели.
Только тело грустью и тоской,
Всем напомнит как в аду горели...

Автор: Олександр Рубець

Девушка

Вижу в поле серебристом,
Девушка гуляет.
Может быть она тернистый,
Путь свой выбирает.

Так хотелось провести,
Вечер с ней в знакомстве.
И в прогулке расцвести,
А не в пустодомстве.

И с красавицею той,
Ближе познакомится.
Ведь любовь, стаёт любой,
А не той что хочется.

А в конце уже когда,
Знаю имя ваше.
Дай же руку не спеша,
Будет ещё краше.

Место в сердце у меня,
Ты на век украла.
И теперь мой человек,
Ты любовью стала.

Проживём ещё чуть-чуть,
В этом нет предела,
Станем мы на веки суть
И души и тела!

Автор: Олександр Рубець

Промчался год

Я рано проснулся,
Взглянул в календарь.
В окно присмотрелся,
И виден ноябрь.

Подумал я долго,
Весь год пережил.
И вот за окошком,
Вдруг мир закружил.

И главная тема,
Огонь и питух.
Там кто-то смеётся,
Но всё в прах и пух.

Полезные действия,
Мимо прошли.
А мы через бездну,
Огня перешли.

Но всё же не плохо,
Ведь живы ещё.
Сейчас не пойму одного,
Кто крещён?

Вопрос ведь конечно,
Имеет мотив.
Но жизнь ведь не вечна,
И мы эксклюзив.

Так вот и прожили,
Морозы, тепло.
Жары не бывало,
Хотя, всё равно!

Весна прям промчалась,
За нею июнь.
А лето пришло,
Так стало светло.

Но было не круто,
На речке пустырь.
Ведь холодом люто,
Нас встретил трактир.

И вот наступила
Уж осень под час.
Она ведь добрее,
Должна сделать нас.

Но в этом году,
У неё не пошло.
Мы все стали злыми,
Ведь нам не зашло.

И ждём теперь зиму,
Декабрь - привет.
Хоть он и дождливый,
Но дальше ведь свет.

И вот новый год,
Но так он далёк.
А там уже пёсик,
Привет огонёк!

Автор: Олександр Рубець

Загадочный мир

День один на свете есть,
Он такой прекрасный.
Может счастье, может месть,
Принесёт ненастный.

И в тот день сижу как тень,
Не боясь что будет,
Может это злая лень,
Жизнь свою погубит.

Если вдруг я ошибусь,
Будет всё иначе.
Вместо лени сгинет вдень,
Злая неудача.

Ну а вдруг произойдёт,
То, что будет хуже.
Что же к нам тогда придёт,
Может просто ужин?

Нет отвечу вам сейчас,
Будет так, как будет,
День такой на радость глаз,
Нашу жизнь разбудит.

Автор: Олександр Рубець

Хто Я?

Я не вдивляюсь більше в небо,
Не бачу в зорях каяття.
Я роздивляюсь тільки в себе,
Де бачу сльози без лиття.

Не хочу я шукати долю,
А хочу лише час минуть.
Свою нескоренную волю,
Ще в битву люту повернуть.

І може хтось стоять невзмозі,
Собі співатиме пісні.
Але можливо при дорозі,
Побачу їх немов у сні.

Тепер не знаю що й сказати,
Ось як тепер життя цінить.
Бо все можливо подолати,
Але воно триває мить.

І я не знаю хто я, де я,
Чи грішник може, чи святий.
Але скажу, що навіть це є,
Завзятий, щирий вогник мій!

Автор: Олександр Рубець

Лишь с тобой

И вдруг я снова очутился,
В тех мыслях прошлого на шаг.
Где может было оступился,
Кого забыл, в кого влюбился?

Но суть не в этом даже будет,
Она меня там позабудет.
Она уехала далёко,
Душа моя, не с нею будет.

Тогда я думал это блеф,
И просто слышал громкий смех.
Я думал там смеются люди,
А веселился сам во грех.

Чего смеялся ведь не знаю,
А веселясь, сейчас рыдаю!
Я не хочу быть привиденьем,
Но сказке нужно продолженье.

Я так хочу туда вернутся,
И изменить тот злобный случай,
Что б было всё у нас прекрасно,
Лишь быть с тобой целуясь страстно!

Автор: Олександр Рубець

Любов , вона минає швидко

Любов , вона минає швидко,
Як літній дощ без чорних хмар.
Так само і приходить палко,
І закохавшись потрапляєм в жар.

Хто не кохав не розуміє,
Той вміє тільки всіх повчать.
А хто кохав, той зрозуміє,
Від болі той буде кричать.

Ми всі живемо і не бачим,
Як час тікає в небуття.
А потім вже минулим марим,
І хочемо вернути забуття.

Можливо треба так прожити,
Щоб потім не жаліти й міцно спать.
Та без інструкцій хоч би просто жити,
І де ми помилились знать.

Життя таке, що все минає.
Підсказок і повторень не дає.
Але якби сказали повторити?
То відповів би я - верніть моє!

Автор: Олександр Рубець

Страшна осінь

На вулиці тихенько восени,
Під дивну музику природи.
Ішов старенький в кожусі,
Під дощ папавши в непогоді.

Він подившись в небо, та навколо,
Не зрозумівши зовсім до пуття.
Чому таке сумне в природі,
Приность саме, осінь золота.

Немає близько ні душі живої,
Всі вдома, наче вимер білий світ.
І так старому стало гірко,
І серце навіть почало боліть.

Бо осінь вже настала блідна,
Цей світ у чорне покотивсь.
І ми актори театрали
Знімаємся у чорно-білу вись

Не хочеться прожити в отакому,
У сірому чи чорному, хоча і золотому.
Всім просто треба трохи захотіти,
Щоб осінь цю страшну нам пережити.

Автор: Олександр Рубець

Минає час

Минає час як та вода,
Що з гір Карпатських витікає.
А ми ідемо по життю,
Що швидко з року в рік минає.

Проходять роки молоді,
І не жаліє час нікого.
Хто бігав босим по траві,
І випив той життя гіркого.

Не треба нам брести по світу,
Коли у серці осінь лине,
А треба рухатися всім,
Бо хто зупиниться - загине!

Життя не можна рахувати,
Це вам, не рахувальна ланка.
Його потрібно так тримати,
Неначе це криштальна склянка

Бо кожен день, із року в рік,
Ми маємо лише турботи.
І не замінять нам нічим,
Життя де грізні повороти!

Автор: Олександр Рубець

Вірність

Ой, колись це було за морозних ночей
Я стояв і дивився картину
Там собака ішов, з лісу вовк виглядав,
І зустрівшися іклом прикинув.
А над ними туман, десь там місяць палав,
Зорі також, але не світили.
Так стоявши десь там і дивившись на них,
Обімлів, не відразу повірив.
Вовк як демон стояв, а собака ішов,
Не боявшись до нього підходив.
І коли вже дійшов то огледів його,
По своєму йому щось промовив.
Зрозумів я не все, бо собака то був,
Але вовк став не так заглядати.
Часу трохи пройшло, а для мене як мить,
Вовка глядь і нема коло хати.
Люди цілі в селі, бо вожак то вовків,
А із лісу виднілася зграя.
І ніхто не прийшов, і ніхто не напав,
Тільки пса через день вже не стало.
Він любив тих людей, він хотів лиш добра,
До вовків, у той ліс поблукавши.
І знайшовши його, і зустрівши його,
Не хотілося вірити завше.
Пес лежав на землі, вовком вбитий він був
І життя за нас всіх він віддавши
Врятував все село, полюбив всіх людей,
Не подумав за себе ігровий.
І нам треба навчитися жити у пса,
Що за рідних померти готовий!

Автор: Олександр Рубець

Очі

Я вдивляюсь у очі барвисті
Де є всі почуття на землі.
Подивлюся, вони такі чисті,
А за мить, такі уже злі.

І хто знає, що буде невдовзі,
Кожен бачив лиш те, що хотів.
Непотрібно нікому і злості,
Але кожен шука ворогів.

Як же жити накажите далі,
І під маскою хто із нас є?
Кожен хоче отримать медалі,
Але ворогу пулю дає!

Не ховайтеся ви за стінами,
Замурована ваша душа.
Я прошу, ви розбийте кайдани, .
В котрі доля вас всіх завела

Бо намає на світі порядку,
Кожен хоче чим більше грошей,
І не буде у нас так достатку,
Як залишиться мало людей.

Подивлюся у очі барвисті,
Де побачу і страх їх , і біль,
Такі очі є хамелеони
Очі ті є кінець із кінців.

Автор: Олександр Рубець

Зоря

Десь там у відлунні ночей,
Зорю намагаюсь спіймати.
І жити для цього мені,
Потрібно всі сни відганяти.

Проводити час лише так,
А в дань про це думати щиро.
Хто я і хто є вона,
Невдовзі скажу, і спочину.

Навіщо ж я правду знайду,
В відлунні ночей утоплюся.
Ту віру, ту силу свою,
Потрачу і горя нап'юся

Не хочу я втратити сни,
І правду знайти не боюся.
Але коли ніч без зорей,
Я Богу тихенько молюся.

Не треба мені легкий старт,
І фініш без перемоги.
А треба лишень та зоря,
В котрої жага перемоги.

Автор: Олександр Рубець

Не грай з вогнем...

Не грай з вогнем, бо він пекучий,
Не грай прошу, бо прийде ще біда.
Біда не в тім, що щось сгоріти може,
А в тім біда, що серце догора.

Я подивлюся в небо синє-синє,
Побачу там як зірка дотліва.
Так дотліва вогонь в душі дитини,
В котрої батька, забрала війна.

Я хочу щоб було на серці гарно,
Я хочу щоб живі були мої слова.
І палко я жадаю мирну і красиву,
Єдину, сильну, мужню Батьківщину.

І хочеться знайти мені терпіння,
Побачити без рани рідний дім.
Благословенна буде Україна,
І щезне безкінечний грім.

Не грай з вогнем, бо він пекучий,
Не грай прошу, бо прийде та біда
І діти стануть слізно промовляти:
"Я хочу, щоб завершилась війна!"

Автор: Олександр Рубець

Мосты

Я знаю, как может всё быть,
Не строю я больше иллюзий.
Для тех кто меня позабыл,
Мосты я свои, уже сжёг.

И видел я вас на обрыве,
И зная что места там нет.
Там есть лишь минутка дыханья,
Для часа, тех прожитых лет.

Но мы постоим и украдкой,
Друг-другу в глаза поглядим.
Но всё же никак не увидим,
В тумане, себя затаим.

И дождь, не начнётся над нами,
И ветер, так точно не в счёт.
А будут лететь на нас камни,
Ведя свой коварный подсчёт.

И я бы не выдержал может,
Ту тяжесть и глупую боль.
Но время проходит и вскоре,
Мосты свои выстрою вновь!

Автор: Олександр Рубець

Осень

Прибежала осень, листьями шурша,
И похолодело, ветром чуть дыша.
Посмотрел я в небо, где то там кружит,
Это птичья стая далеко летит.

Нам не помешало бы тоже так порхать,
И за журавлями в дали улетать.
Прилететь и жить там, пока здесь мороз,
А весной обратно птицам сесть на хвост.

Но судьба другая, крыльев нет у нас,
Не свобода вовсе это, а зависимость.
Дома нужно жить нам, человек как раб,
Именно вот в этом он как раз и слаб.

Птицы, звери, рыбы где хотят живут,
А о таких людях, песни не поют.
Может быть хотелось, каждому так жить,
Только вот не в силах, страх свой погасить.

И наступит день, и наступит ночь,
Год за годом, дни уходят прочь.
Но в любой день жизни: тихий иль шурша,
Все мы захотели в тёплые края.

Автор: Олександр Рубець

Я хочу любить тебя

Я хочу любить тебя,
Мир мне в этом не помеха.
Ты была не просто ей,
Ты была мне как утеха.
Я тобой лечился сам,
У меня, была ты Богом.
Не хотел тебя бросать,
И не думал я, ей Богу.
Просто я хочу любить,
И любимым быть охота.
У меня ты как икона,
На тебя молюсь в истока.
И уйти мне от тебя,
Уж никак, и не вернутся.
Выхода там нет и входа,
Говорят они. Допустим.
Я люблю тебя и всё,
Мы на этом завершили.
Ты же мне сказала стой,
Я ещё то не решила.
Но подумав пять минут,
Снова ты молвила слово.
Я согласна, в этот час,
Быть с тобою я готова.
И обрадовался я,
Ты меня, и я тебя.
И любовь та наша вместе,
Всё сильнее их нытья.
Ты и Я, и в этом суть,
Я и ТЫ, уж ради Бога.
Полюбив друг друга можно,
Обрести одну дорогу.
И теперь будем в пути,
Как те птицы улетая.
Будет так, как мы хотим
Будет так, как мы мечтаем!

Автор: Олександр Рубець

Я понял...

Я понял нужно жить не так,
Я понял бытность не красива.
Когда увидел как живут,
То лучше просто жить. Так мило.
Ведь сложного нет ничего,
И будет мало жизни людям.
Но лучше всё пить до крупицы,
А не глотнуть и насладится.
Мы все бывали неправы,
И за слова свои жалели.
Придёт то время, и увы,
Уйдём и мы, а раньше пели.
Все ненароком нагрешили,
За что то очень пожалели.
Но обижаться нам не нужно,
Простить бы лучше всех хотели.
Когда то Бог создал всех нас,
И прописал на каждом роли.
Кому то слабым быть тот раз,
Ну а кому то гинуть в горе.
Я не хочу что б было так,
Но я не Бог, я не создатель.
И потому нам всё терпеть,
И проходить тот шторм приятель.
Хотелось много всего нам,
Но главное скажу - держитесь.
Мы не творцы, того что есть,
А то что есть, то всё от Бога
У каждого одна дорога,
Но разный у всех поворот.
И нужно жить что бы не мешкать,
Театр - жизнь, и мы тут пешки

Автор: Олександр Рубець

Такая жизнь

И я когда то глупым был,
Я людям доверял всем сердцем.
Но коль бы всё не пережил,
То так топтался бы на месте.
Как говорят, да видит Бог,
Всё что мы делаем и верим.
А я скажу лишь вам о том,
Как было плохо в ахинее.
Нам нужно пережить тот день,
Нам нужно пережить недели.
А ещё лучше будет нам,
Когда мы год преодолеем.
Мы все стремимся лучше стать,
И все пытаемся влюбится.
Но нужно думать лишь о том,
Как завтра, в этот час не оступится.
Не говорю я о плохом,
Но о хорошем тоже мало.
Все люди отупели добротой,
Где каждый тянет одеяло.
И мне смотреть на этот мир,
Давно уже не так приятно.
Где жертвой скоро станет волк,
Ну, а убийцей тот же заяц.
Мир отупел, и люди отупели тоже,
Для них сейчас идёт регресс под кожей.
Мы смотрим на людей по красоте,
Ведь по душе уже давно не можем.
Не знаем мы как правильно любить,
Мы делаем лишь то что можем.
И мир где сколько доброты,
Пропал, оставив нам лишь тень и лужи.
На этом фоне было всё печально,
И вот как будто бы конец идёт.
Нет не конец тех обещаний,
А просто тьма иллюзий, без забот.
Но мы спастись ещё ведь можем,
Верните только душу и себя.
И просто покажите всему миру,
Чего же стоит ваша доброта!

Автор: Олександр Рубець

Роменський край

Роменський край співучий і родючий,
Наш край один, такого вже нема.
І люди в нас, привітніші Європи,
І волю любим, більше за життя .
Буває нам і сумно і буденно,
Але завжди привітні ми.
Бо є на світі місце це славетне,
Це край наш батьківський, святий.
Його ми ні на що не проміняєм,
Ми діти України і гордії є цим.
На світі і багато місць буває,
В котрих ніколи не бували ми.
І не потрібно нам, того чужого краю,
І доля щастя, буде там за гріх.
У нас є те, чого не мають інші,
У нас є воля і любов до всіх.
І в першу чергу - це любов до Батьківщини,
Котрої не замінять нам нічим.
Ми всі брати і сестри України,
Ми є твої і дочки і сини.
І нам країни іншої не треба,
І в серці край Роменський назавжди!

Автор: Олександр Рубець

Судьба

Берегите её, берегите родную,
Она у вас есть в одном падеже.
И позабыть никак не смогу я,
То что прошло, только лучше, по мне.
Как бы нам ни было больно, печально,
Всё мы прошли, и воду, огонь.
Как говорят только медные трубы,
Нам победить лишь осталось с тобой.
Наши победы, и наши утраты,
Всё было с нами и будет на век.
Я не люблю уже больше, не плачу,
Вместе с тобой от ныне, во век.
Будет ещё нам и больно, печально,
Будет и то что хотел, а что нет.
Мне не унять, почему непонятно,
Вместе с тобою прошли зря, что нет.
И не понять, почему мы с тобою,
Вроде бы ели, но всё же живём.
Нам всё равно что наступит с годами,
Знаю с судьбою мы вместе умрём!

Автор: Олександр Рубець

Чужая...

Как только мы пересечёмся,
То сразу посмотрю в глаза.
Я не увижу там любви и капли,
И боли тоже нету там.
В ответ посмотришь так коварно,
Как будто бы лишь день прошёл.
Как будто я был виноватым,
Похоже что я сам ушёл!
Смотря в глаза, мы попрощались,
Но не сказали и привет.
Зачем когда то мы общались,
Как будто это полный бред.
Во встречи призрачной, вселенной,
Узнал я вас, а вы меня.
Но сделав вид прошли безбрежно,
Я уж не твой, ты не моя.
И нет прогулок под луною,
И нету видов на закат.
Я вроде тот же, парень слова,
А ты чужая благодать!

Автор: Олександр Рубець

Я лечу...

Нам нужно забыть, нам нужно расстаться,
И не гони вперёд лошадей.
А просто забудь, То что было не важно,
А что дальше будет, не верь, это бред!
Ты посмотри, ведь время так быстро
Летит и летит и я как пилот.
Куда захочу, туда и потрачу,
То время что было, уже не придёт.
И мне всё равно что было, то было,
И я не смотрю, что будет. Пускай!
А я всё лечу, всё топливо трачу,
Туда я взгляну оно ещё там.
Пускай я прожил, Пускай время тратил,
Но чаша весов ещё не пуста.
Пока она есть, пока всё в порядке,
Я так же лечу и смотрю в небеса.
Хотелось конечно бы, просто кружиться,
Но понял давно я, что жизнь не легка.
Лечу я как будто бы над синем морем,
Но покоряю другие места!

Автор: Олександр Рубець

Любите сейчас!

Ах как же красиво,
Ах как же прекрасно.
На небе туманном,
Чуть светит заря.
И я созидаю,
И я обитаю.
Смотрю всё сильнее,
В ту даль. В облака!
И нету свиданий,
И нету желаний.
А есть только море,
В нём месяц плывёт.
Когда же я сгину,
Когда же устану.
Меня в то же море,
Как снег унесёт.
Не будет ни шума,
Не будет ни слова.
Всё просто остынет,
Умолкнет в дали.
Я просто уйду,
И навеки затихну.
А люди поймут,
Уже поздно, увы.
И кто же заплачет,
А кто зарыдает.
Я буду смотреть,
Там, с высокой луны.
Людей не вернуть,
Тем что кто то поплачет.
Любите сейчас,
Пока с нами они!

Автор: Олександр Рубець

Февраль

На улице мороз,
А в сердце уже лето.
Февраль вот-вот уйдёт,
И март прибудет к нам.
Весна уже в пути,
Тебе скажу с улыбкой.
Люби мой друг, люби,
Обиды забывай!
Ведь нет на сердце мрака,
И прошлое забыто.
А впереди красиво,
Идут победы, знай!
Не вру, не обещаю,
И каюсь в чём не прав.
А прошлое красиво,
Уходит по годам.
Но я всё тот же мальчик,
Хоть жизни вкус познал.
На вид почти мужчина,
Но стыд внутри и срам.
И прожито немало,
А пройдено дорог?
Да, если так всё вспомнить,
Вопрос. Один ли смог?
Ответ не утаиться,
И вылезет на свет.
Хотел бы похвалится,
Но есть чем, или нет?
Не знаю достижений,
И много есть побед.
Спасибо что когда то
Родился я на свет.
Живут все в мире мрачно,
Но я так не хочу.
Погаснут фонари везде,
А я свои зажгу!

Автор: Олександр Рубець

Быть "не таким"?

Быть "не таким"? О боже мой!
Какой мне стыд, какой позор.
Идти ведь нужно против массы,
Но я иду один домой!
Какая мука, благодать,
Сидеть упившийся любовью.
Раз десять за день умирать,
И говорить с самим собою.
Такая жизнь - сойдёшь с ума!
Другая будет - вдоволь впиться!
А как же жить тогда друзья?
По третей, можно застрелится!
Кто нам сказал, что все равны,
Что мир у ног, что он прекрасен?
На вас смотрю, и вижу то,
Что мир жесток, что люди мрази!
Идите вы все далеко,
Те кто себя считает выше!
Ваш нос уже мешает вам,
Он так полез, добрался крыши!
Быть не понятным, не беда,
А "не таким" - так вовсе просто.
Я буду тем, кем я хочу,
И вас прошу, закройтесь просто!
Проходит год и два, и десять,
А критики всё тут кружат.
У них нет совести и чести,
И жизнь одна, одна моя!
Что с горем делать, думал раньше,
Но оказалось, его нет.
Имея в жизни много фальши,
Имею честь и ненавижу бред!

Автор: Олександр Рубець

Я Вам скажу люблю...

Я Вам скажу люблю,
И может это вам не нужно.
Но всё же говорю, а сердце
Будто замерло в моей груди.
Вы на меня посмотрите подружка,
И скажите невнятно повтори.
Я повторю, посмотрите куда то,
И удивлённо так продолжите стоять.
Быть может зря всё это я затеял,
Быть может надо просто помолчать?
Ведь ваша удивлённая улыбка,
Вас выдаёт, а сердце не унять.
Смотреть в глаза, хотелось бы всегда мне,
Когда не вместе, быть мыслями с тобой.
Ведь нет случайностей, и нет людей случайных,
Всё происходит в жизни, значит нужно так.
Моя любовь к вам это не забава,
Я с чувствами любимых не играю.
Ты просто верь мне на слово родная,
Ты просто чувствуй, сердцем делай всё.
Нам больно было раньше, знаю,
Но в прошлое смотреть нельзя.
Такие чувства, я ни с кем не испытаю,
Тебя прошу, навеки будь моя!

Автор: Олександр Рубець

Жизнь!

Я уж думал конец пришёл,
Испугался, забылся, скрылся.
Но вот раз и во тьме ночной,
Сон мой, прекрасный сбылся.
И тебя я нашёл не зря,
Ты поверь, время тратил много.
Наконец то пришла весна,
И в мой дом, хоть ещё у порога.
Но стоит то она так близко,
Как ещё никогда не стояла.
Мне лишь двери открыть, поймать,
Сделать так, что бы не убежала!
Говорят люди умную вещь,
Не гонитесь за тем что не ваше.
Потому что своё не уйдёт,
А ушло, не жалейте однажды!
Просто в мире всё сделано так,
Что бы каждый прошёл испытанье.
А когда доберёмся до цели,
То поймём, это всё не случайно!
Вы не бойтесь теряться в пути,
Вы не бойтесь какого то взгляда.
Бойтесь лучше сами себя,
Только вы, остальных не надо.
В мире много прекрасного есть,
Обратите на это вниманье.
То что было красивым в начале,
Под конец, уже будет банальным.
Нужно много чего нам пройти,
Но в конце, когда будем на месте.
Ты увидишь, там есть только мы,
Дай мне руку, пошли в неизвестность!

Автор: Олександр Рубець

С Днём Рождения Алина!

Может помнишь, может нет
Как мы встретились с тобою?
Я то помню, но не суть,
Ты всё равно ушла к другому!
Я тебя любил, но нет
Ты меня не полюбила,
Я забуду тебе скоро,
Так, как ты меня забыла!
Нет, тебя я не виню,
Здесь виновен только я,
В день рождения прошу
Ты пойми, прости меня!
Я сейчас это пишу,
С глаз поверь - течёт слеза,
Никогда не полюблю
Так, как полюбил тебя!
Может думаешь ты ложь?
Все мои слова тебе?
Нет, отвечу гордо я
Сердцем всем люблю тебя!
Вот средина октября,
Встретились с тобой весной,
Разве правду говорят
Что любовь уходит осеннею порой?
Может быть не тот что нужен,
Ну и точно не герой,
Может быть не суждено мне
Быть навек вдвоём с тобой?
Но за всё что было раньше
Я тебя благодарю.
За бессонные все ночи,
За улыбочку красивую твою!
И за то что это время,
Прожил я отнюдь не зря.
С Днём Рожденья поздравляю,
Счастья, мира и добра!

Автор: Олександр Рубець

Мысли о любви

Холодною порою летом,
Я думал о тебе всю ночь!
В мечтах была моим ты светом,
А наяву другой украл тебя под ночь.
В нём не было ни красоты душевной,
Ни прелести в его очередных словах.
Он был топорный и не благоверный,
Но ты его любила просто страх!
Тот страх что ты узнала позже,
Ту боль что терпишь от любви.
Была бы ты моя, и вместе
Видели бы красочные сны!
Но я тебе не пара, это знаю,
Я в этом мире страх - ты красота.
Я окружающих собой пугаю,
А ты как ангел с неба к нам пришла.
И я уж знаю, что не быть нам вместе,
И это пишет всё дрожащая рука.
Я думал что боюсь я смерти,
Но нет, боюсь я потерять тебя!
Ведь лучше буду я стоять в сторонке,
Смотреть на твою сказочную жизнь,
Чем удалится и убиться в водке,
Которая всем погубила жизнь.
Ведь лучше буду я с тобою рядом,
Пусть даже сбоку, где то невзначай.
Но буду каждый день твой слышать голос,
А в нём поддержку, слёзы, радость, смех.
И ночью перед тем как спать ложиться,
Я буду думать лишь о том:
Как бы беды с тобою не случилось,
Как уберечь тебя, мой ангел дорогой!

Автор: Олександр Рубець

Прекрасна дівчина

Я може щось не розумію,
Чи може щось роблю не так?
Живу я наче в Україні,
Та не країна у думках!

В думках і думах моя мила,
Якій своє б життя віддав
Ім`я у неї сизокриле,
Її напевно Бог послав!

За неї б у середньовіччі
Почався лицарскьий турнір
І я б напевно весь змарнівся
Але я точно виграв в нім

Цю дівчину, в якої врода
Неначе всесвіт покорять.
Ти краща, берегиня роду,
За тебе можна й воювать!

Я не люблю гучні слова всі,
Лишень такі, що доведу.
А говорити й не робити,
Не те, на що весь час іду!

Було повір життя спокійне,
Та згодом, все пішло не так.
Тебе зустрів і запалало,
Вже мертве серце у грудях!

Я думав назавжди завмерло,
Але лишень тебе зустрів.
Я покохав, і не даремно,
Я скільки років вже прожив!

Весь час, що я блукав по світу,
Всі темні ночі, світлі дні
Які пішли й не повернулись,
Але тепер зі мною ти!

Автор: Олександр Рубець

Мне кажется что вы больны не мной...(моя версия)

Мне кажется, что вы больны не мной,
Мне кажется, что болен только вами.
Я видел глаз прекраснейших узор,
Касаясь ваших рук - губами!

И я смотрел в глаза, как в глубину
Как в море, в коем камни утопали.
Зачем в ответ я слышал тишину,
Ведь во всём мире бредил только вами!

Зачем во сне всё видел я безбрежно
И губы говорили все слова так нежно.
Что я люблю вас - мне вы говорили,
Но тут проснулся я, часы весь сон убили!

И понял я в тот час одно лишь,
Что нам пора забыть о том!
Что все мы люди, все мы с полуслова
Готовы вас обидеть ночью или днём!

Ведь ночью вижу силуэт ваш нежный,
А днём я вижу вас, клянусь, как на яву!
И часто вспоминаю я,поистине утешно
Что вас люблю, за вас я может и умру!

Автор: Олександр Рубець

Боротьба за кохання

Настала осінь золота,
Яскраве листя опадає.
І вітер чути навкруги,
Гуляє він, юнак гуляє!
Але зустрілося кохання,
І позабув він нарікання.
На золотистий килим впав,
Подумав він - коли кохав?
Коли ту дівчину бадьору
Я вранці кавой пригощав?
Коли кохання пам'ятав,
Задумавсь він - коли кохав?
І ось у пам'яті є спомин
І серце почало боліть,
Кохання було в нього поряд,
Але пішло собі бродить!
Бродило рік і другий, третій,
І повернувшись знов назад.
Забулось, все було не треба,
Кохання моє трапив шлях!
Але чому оці страждання,
Було ж колись палке кохання!
А зараз враз усе пішло,
Була любов, лишилось - зло!
Всі почуття, що закликали,
Борись за все - вона твоя.
В дорозі тихо посміхались,
Коли тікали в забуття.
Була любов, прекрасні миті,
І с посмішками ключові слова,
Що були радістю повиті,
Коли кричав - кохаю Я!
А зараз все забулось нами,
Мороз по шкірі вже пройшов.
І казка, що писалась - закінчилась
Палкий кінець їй вже прийшов!

Автор: Олександр Рубець

Осенняя любовь

Дождь, октябрь, очей моих сиянье,
Моя любовь была ведь не случайной.
И я любил тебя всем сердцем,
Куда же от него мне деться?

Быть может вырвать, сжечь иль утопить,
Но разве перестану я любить?
Но разве прикажу вот так эму я,
Что бы старался он тебя забыть?

Насколько знаю, то любовь есть испытанье,
Когда же? Что же? Где произойдёт?
Уйдёт любовь, в причалы расставанья,
Или останется обоим навредив?

Любви, как таковой ведь нет на свете.
Есть девушка и парень,
Есть люди со своими именами
И есть болезнь, с названием - любовь!

Но вот скажу я вам, как будто каюсь.
Любовь есть грех - но грех этот святой.
Я никогда тебя любить не перестану,
Красивый, светлый ангел мой!

Автор: Олександр Рубець

Любовь я знал...

Любовь я знал, любил и был любимым
На стих слова свои я тихо положил,
Ведь только с женщиной я был и есть мужчина
А без неё я просто был мужик!
Любил её и в радости и в горе,
И мог и жизнь свою короткую отдать,
Лишь бы она сияла как в том море,
Сияет свет луны, и звёзд тех благодать.
Как падая они с небес смеются,
Как видят нас с тобою не вдвоём.
И грустно от того, что может не вернутся
То время когда были мы с тобой.
То время когда мы с тобой гуляли,
Когда шутили, веселились под луной.
Когда тихонечко мы мило улыбались,
И целовались, а за тем ушли домой.
Ушли тогда мы вроде лишь на сутки,
Но вечность уж прошла - мы не с тобой!
И год прошёл, второй и третий,
Я как ребёнок жду всё вновь и вновь.
Когда же Бог вернёт тот вечер,
И тот момент где были мы с тобой!
И может время там остановится,
И может украду тебя себе.
Что бы никто не смог и насладится,
Твоими прядями волос в своей руке!
Все говорят что нет прекраснее на свете,
Чем повесть о Ромео и Джульетте.
Но я отвечу - это ерунда,
Когда есть ты, а где то есть и я.
У нас любовь быть может не сильнее,
Чем в сказках принцы любят своих дам.
Но если ты останешься со мною,
То за тебя свою я жизнь отдам.
Продам я душу, сердце, всё что нужно,
Но будешь ты счастливая мадам!
А если ты не веришь мне, иль говоришь не нужно
То дай пощёчину своей рукой.
Что б я ушёл, и за собой захлопнул двери,
Ты просто покажи на выход мне.
Но у людей я без души не верю,
У всех есть дьявол, ангел, кто же ты?
Так вот, скажи, и я закрою двери,
Но не моли потом назад вернуть пути.
Прошло три года, я и сам не верю,
Но вновь тебе задам вопрос!
Со мной ты будешь королева,
Или уйдёшь в мечту прощальных грёз?

Автор: Олександр Рубець

Любовь!

Вы думали когда то,
О чём нам шепчет гром?
Ведь что-то говорит нам,
Он ночью или днём!
Считали ли вы звёзды,
Ведь в небе их не счесть.
И то куда деваются,
Загадки в небе есть!
Но если так подумать,
Не только на верху.
Куда уходят души?
Ведь люди то в труну!
А где то с птичьей стаей
Летают облака,
И что они пытаются
Нам показать тогда
И птицы, звери, рыбы
Здесь, на земле живут
А говорить умеют
Лишь те, кто водку пьют!
Зачем творец создал нас?
Зачем он дал нам речь?
Ведь человек опасен,
Он сам создал свой меч!
Зачем на этой чудной,
Прекраснейшей земле
Ту жизнь что Богом данную
Мы превращаем в грех?
Все войны и пожары,
И смерти от руки.
Всё сделали ведь люди,
Зачем они нужны?
Мы портили природу,
Из века и во век.
Животных убивая,
Такой вот человек!
Любовь мы не ценили,
За жизнь убить могли,
А в тех кто так любил нас,
Влюбиться не смогли.
Так дай нам Бог
Всем мира, надежды и тепла.
И что бы о любимых
Мы помнили всегда!

Автор: Олександр Рубець

Я тебя люблю...

А за окном шёл дождь,
Тебя я вспоминал.
Я думал о тебе,
И тихо стих писал.
Я помнил твои руки, красивые глаза,
И имя то прекрасное звучало на устах.
Я думал целый вечер, и ели засыпал
Ты девушка прекрасная,
О ком всю жизнь мечтал!
Давным-давно то было,
Казалось полюбил я.
Но в скорее ели понял что сбился я с пути.
Прошло уже три года
И вот тебя нашёл я,
Прекраснее девчонки на свете не найти.
Пишу я стих от сердца,
Душою не кривлю.
Ведь нужно что бы знала ты
Как я тебя люблю!

Автор: Олександр Рубець

Слава Україні!

Україно мила мати,
Як же ж неньку не кохати?
Чи забути можна поле,
Чи річки забути?
Може соловейка в лісі,
Спів вже не почути?
Бо прийшла біда на край наш,
Та й прийшла з війною.
Забирає всіх з собою,
Смерть та із косою.
Діточки усі твої Україно нене,
Боронять твої краї до крові своєї.
Боронять від терористів,від солдатів руських
Та вбивають на кордоні засланців кремлівських.
І не будуть віддавати їм землі й частини,
А будуть гордо промовляти Слава Україні!

Автор: Олександр рубець

2014-2019 роки

Розширені налаштування